"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Світає…
Світає…Так тихо, так любо, так ніжно у полі.Мов свічі погаслі в клубках фіміаму,В туман загорнувшись, далекі тополіВ душі вигравають мінорную гаму. Вже дніє поволі…Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Світає…Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.Лиш птах десь озвався спросоння ліниво,Та пень обгорілий, мов піп на могилі,"Безсмертний, помилуй!" — кричить мовчазливо. Видніє щохвилі…Все спить ще: і небо, і зорі безсилі. Світає…Проміннями схід ранить ніч, мов мечами.Хмарки золоті поспішають на битвуБезмовні тумани тремтять над полями,І з ними стаю я на ранню молитву: О зглянься над нами!За що нас Ти раниш у серце мечами?