"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Іще пташки… Іще пташки в дзвінких піснях блакитний день купають, Ще половіє злотом хвиль на сонці жита риза (Вітри лежать, вітри на арфу грають); — А в небі свариться вже хтось. Завіса чорно-сиза Півнеба мовчки зап'яла. Земля вдягає тінь… Мов звір, ховається людина. — Господь іде! — подумав десь полинь. Заплакав дощ… і вщух. Мовчить гора. Мовчить долина. — Господня тінь, — прошепотів полинь. І враз — роздерлась пополам завіса! — Тиша. Мертва… Метнувсь огонь: розцвівсь, розпавсь — аж води закипіли! І полилася піснь, принеслась жертва. Курять шляхи, біжать, біжать… Рвуть вихори, як жили, Рідке коріння верб старих, що моляться в сльозах. А трави — й плакати не сміють. Ідуть потужні сили! Морок. Жах… …І дзвонять десь в селі. І вже тремтять, вже спокій сіють Сріблясті голуби у небесах. [1914–1916]
|