"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Ой не крийся, природо…
Ой не крийся, природо, не крийся.Що ти в тузі за літом, у тузі.У туманах ти сниш… А чогось так сичіРозридалися в лузі.Твої коси від смутку, від сумуВкрила прозолоть, ой ще й кривава.Певно й серце твоє взолотила печаль,Що така ти ласкава.А була ж ти — як буря Із громом!А була ж ти — як ніч на Купала…Безгоміння і сум. Безгоміння і сон. —Тільки зірка упала…Ой там зірка десь впала, як згадка.Засміялося серце у тузі!Плачуть знову сичі… О ридай же, молись;Ходить осінь у лузі.