"Баранкін, будь людиною!" - читать интересную книгу автора (Медведев Валерий Владимирович)
ПОДІЯ ЧЕТВЕРТА А якщо я втомився бути людиною?!
Учні, перемовляючись, виходили з класу, а ми з Костем усе ще сиділи за партою і мовчали. Одверто кажучи, просто отетеріли. Я вже казав, що і раніше нам доводилося хапати двійки, і не раз, проте ніколи ще клас не брав нас з Костем у таку роботу на самому початку року.
Я гадав, що ми з Костем залишились у класі зовсім самі, і хотів уже був поділитися з ним своїми невеселими думками, але в цей час до мене підійшла раптом Зінка Фокіна.
— Юрку, — сказала Зінка Фокіна. (От дивно! Досі вона завжди називала мене тільки на прізвище.) Юрку! Ну, будь людиною!.. Ну, виправ завтра двійку! Виправиш?
Вона говорила зі мною так, ніби ми були в класі зовсім самі. Ніби поруч зі мною не сидів мій найкращий друг Кость Малинін.
— Фокіна! — сказав я офіційним голосом. — Коли б не був я вихованим, то сказав би тобі: «Од-че-пись!»
Фокіна (обурено). З тобою зовсім неможливо розмовляти по-людському!
Я (холодно). Ну і не розмовляй!
Фокіна (ще більш обурено). І не буду!
Я (ще холодніше). А сама розмовляєш!..
Фокіна (в тисячу разів обуреніше). Бо я хочу, щоб ти став лю-ди-но-ю!
— А я не людина, чи що?
— Ні, Юрку! — сказала Фокіна серйозно. — Я хочу, щоб ти став людиною у повному розумінні цього слова!
— А коли я стомився… Стомився бути людиною! Тоді що?
— Як це стомився? — спитала Фокіна здивовано.
— А так! — обурено закричав я на Фокіну. — Стомився й годі! Стомився бути людиною! Стомився! У повному розумінні цього слова!
Зінка так розгубилася, що просто не знала, що мені сказати. Вона стояла мовчки і тільки часто-часто кліпала очима. Я боявся, раптом вона рознюняється. Проте Зінка не рознюнялась, а якось уся змінилась і сказала:
— Ну, Баранкін!.. Знаєш, Баранкін!.. Годі, Баранкін!.. — і вийшла з класу.
А я знову залишився сидіти за партою, мовчки сидіти і думати про те, як дійсно я стомився бути людиною… Уже стомився, а попереду ще ціле людське життя і такий важкий учбовий рік… А завтра ще така важка неділя!..