"Павло Загребельний. Диво (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Цiкаво, скiльки зна║ш iноземних мов ти? - поцiкавився лiкар.
- Скiльки треба, стiльки й знаю,- вiдповiв Отава.
- Сi-сi! - свиснув поет.- А якщо тобi, як от менi, не потрiбна жодна
iноземна мова?
- Тодi не знаю жодно┐,- хмикнув Отава.
- Якби я був сином професора,- зiтхнув iнженер,- це було б прекрасно. А
так доводиться надолужувати прогаяне в дитинствi. Не було вiдповiдно┐
обстановки.
- Ну так,Отава говорив майже зло,- не вчив тебе грати на роялi професор
Гольденвейзер, академiк Соболевський не читав латини, Iгор Грабар не водив
по художнiх музеях.
- Ну, не будемо сваритися,- заспокiйливо промовив лiкар.- Кожен мав те,
що мiг мати. I тепер теж ма║ те, що може, тобто хоче. Не всi народжуються
професорами чи там героями, мiнiстрами. Але стати ними може кожен.
- I встати теж може кожен,- вигукнув поет, якому так i не дали
прочитати вiрш про старих жiнок.- А тому всталиi Ходiмо! Сi-сi!
Вони приходили до свого вiкна щодня. Найчастiше незлобиво сперечалися
мiж собою,_ iнодi просто мовчали, посьорбуючи каву, вiдмахуючись вiд
поета, який намагався просунути в, мовчанку сво┐ вiршi.
- Тi прочитай нам що-небудь з ненаписаного, - просив його в такi
хвилини Отава, i цей дотеп по-справжньому подобався всiм, окрiм поета,
звичайно, який миттю спалахував i мало не лiа у бiйку з Отавою.
- Старий,розмахував вiн короткими м'язистими Круками,- якщо хочеш, то
все справжн║ ще не написане i невiдомо, ч;i буде й написане будь-коли.
Отож вони стали ходити до "свого" вiкна щодня. Спершу Отава все
очiкував, що його товаришам набридне отаке не зовсiм звичне для
курортникiв гаяння часу, але згодом i сам ужа став боятися, щоб часом не
розруйнувалося ┐хн║ товариство, щоб не пiддався хто-небудь .з них на
банальнi, але такi непереборнi спокуси, яким пiддавалися щоразу тисячi
людей повсюди i завжди.
Наприклад, танцi. Навiть зараз, коли курзал i всi лiтнi майданчики ще
тiльки лагодилися для справжнього сезону (бо хто ж ┐здить на курорти
взимку) i коли тiльки тi санаторi┐, що мали великi клуби, могли дозволити
собi розкiш щовечора влаштовувати для сво┐х i приблудлих курортникiв
танцi, так от навiть зараз це немудре i, якщо розiбратися, досить
безглузде заняття набувало розмiрiв всезагальногр шалу або й пошестi. На
танцi бiгли всi - молодi й старi, здоровi й хворi, холостi й одруженi,
Вродливi й такi, що лiпше б ┐м сидiти вдома та нiкому не показуватися,для
всiх день був лише коротким i нудним вступом до блаженного вечора i до
ночi, коли з саморобних естрад пролуиають першi звуки музики i першi пари
рушать у звабливу подорож по чарiвливому морю в пошуках островiв i цiлих
архiпелагiв симпатi┐, захоплення, а то й кохання; До танцiв готувалися
самовiддано й ретельно. З валiз дiставали й випрасовували яскравi вбрання,
зачiсувалися, чепурилися, мов тi птахи, що бiльшу частину свого життя
витрачають на чищення пiр'я. I вса для того, щоб у вечiрнiх залах, в
тiснявi й лiтнявi вмить позбутися свого лиску, втратити все набуте такою
стараннiстю впродовж дня.
Iнженер, поки вони ще не набачили свого вiкна, кiлька разiв рвонув на
танцi, навiть завчасно вибрав собi партнерку i поставив ┐┐ кандидатуру на
обговорення всього ┐хнього товариства. Ясна рiч, iнженер, як людина