"Павло Загребельний. Диво (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I помандру║ш поглядом до вiкна,
Мерщiй пошлеш блискавицю свого погляду до вiкна-
До цього прорубу в одвiчнiй людськiй самотностi -
I станеш шукати там неба великих надiй,
Бо, прокидаючись, ми завжди вимандрову║мо на пошуки
неба для наших надiй.

- Я ще можу припустити, що ти мiг таке скласти,- сказав Отава - Але як
ти мiг це запам'ятати?
- Старий, з тебе нiколи не буде аристократа. Ти вмреш плебе║м. Сi-сi!
- просвистiв поет.
- Я, наприклад, потомствений робiтничий клас,- сказав iнженер,- але це
не заважа║ менi бути модерним i оригiнальним.
- Старий, я теж робочий клас,- сказав поет.- Я навiть працював на
кораблебудiвному. Хто зна║, як варять трубу на суднi? Сi-сi!
- Ми тiльки вда║мо iнтелiгентiв,- спробував помирити ┐х лiкар.-А,
власне, хто ми? Дiти робiтникiв, селян. Така в нас кра┐на. Все починалося
з самого початку, на голому мiсцi. Я, наприклад, вирiс у селi, де не було
навiть фельдшерки. А тепер маю в сво║му розпорядженнi цiлу клiнiку. Хто б
сподiвався?
- Треба написати про тебе нарис у газетi,-докинув Отава.- Це так мило:
з простого селянського хлопця вирiс видатний лiкар. Або: з корабельно┐
труби- в поезiю з ┐┐ наймодернiшими .вивертами! Або: син чорноробiв i
ливарникiв керу║ цехом або й цiлим заводом, а на дозвiллi колекцiону║
платiвки з джазовими мелодiями, чита║ Кафку в перекладi i Фолкнера в
оригiналi, зна║ всi марки японських, американських, голландських i
захiднонiмецьких транзисторiв, вмi║...
- Старий, досить! Сi-сi! - зупинив його поет.- ┐де кава, Ми будемо пити
чорну каву, яко┐ не пили нашi предки.
- Мо┐ предки якраз пили каву,- похмуро промовив Отава.- То й що з того?
Я професор i син професора, а мiй батько теж був сином професора ще
царського, а той теж був сином професора, i так без кiнця.
- Вони були професорами вже тодi, коли ще й професорських звань не було
на свiтi? - делiкатно поцiкавився лiкар,
- Очевидно,сказав Отава.
- Не бачу пiдстав для роздратування,- знизав плечима iнженер,по-мо║му,
тут все о'кей. Iнтелiгенцiя - це звучить гордо. Я десь недавно навiть
читав, що iнтелiгенцiя - слово не iноземне, а росiйське.
- Рокiв через п'ятдесят знайдуться охочi привласнити й слово "джаз" або
ще щось,засмiявся Отава.- Дивуватися не треба.
- Старi,вiдсьорбуючи гiрко┐ кави, ляснув у долонi поет,- я прочитаю вам
свiй вiрш про старих жiнок. Увага! Сi-сi!
Кафе поступово виповнювалося людьми, гамором, цигарковим димом, i, коли
цей поступовий процес заповнення дiйшов до краю, четверо мовчки
перезирнулися мiж собою, вдоволенi, що тiснява й колотнеча ┐х зовсiм не
зачiпають, що вони й надалi зостаються самi, наодинцi з безмежжям моря,
щедро дарованим ┐м оцим дивним, майже чарiвним вiкном.
- Екзистенцiя буття,- зi смаком повторив iнженер.
- Ти повинен вивчити французьку, щоб в оригiналi читати Сартра i Камю,-
не втерпiв, щоб не кольнути, Отава.