"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

I щастя, що я жив iз ними, бачив ┐х, великих, мудрих!..
Я нiколи не забуду велично┐ постатi В. П. Образцова!
"Величественный" старик (я iншого слова не пiдберу!), високий, з ясними
(як зiрки!) очима...
Одна сама тiльки усмiшка чого варта була в нього!
Я - невеличкий тодi хлопчак (пацан) (1915 р.), - я розгубився перед
його статурою, перед його фiгурою (ой, нехороше слово!).
I досi на мо┐й лисинi тремтить тепло його велико┐ руки (вiн погладив
мене по головi!)...
I тепле, ласкаве слово:
- Колега!
Я - фельдшером був!
I от пiшли, одiйшли...
Але як красиво прожили цi люди!
Хай благословенне буде iм'я ┐хн║!

28 червня, 52. Не люблю я писати мемуарiв.
По-мо║му, мемуари - некролог...
Але треба, по-мо║му, все-таки записати деякi факти.
I
Повернувся з-за кордону М.К.Садовський. У Харкiв. Якраз був у Харковi
П.К.Саксаганський.
Франкiвцi (i я з ними) зустрiчали Садовського. Зустрiчав i Панас
Карпович.
Пам'ятаю:
Виходить iз вагона Садовський, весь у сльозах, сльози течуть по лицю,
капають з усiв...
Обнiма║ його Саксаганський (а вони були в сварцi все життя).
Я прислухаюсь.
Що скаже великий брат сво║му великому братовi?
Що вiн сказав?
Панас щиро обняв Миколу, притис до сво┐х грудей i сказав:
- Миколо! Держи хвоста бубликом!
I все!
II
Л. В. Собiнов був у Харковi на гастролях. Спiвав Ленського
по-укра┐нському.
Я зайшов до нього за кулiси привiтати його... Вiн менi сказав:
- Мне по-украински гораздо легче петь, чем по-русски! И по-итальянски
труднее!
Це було, мабуть, в 1915 - 1916 роцi... Вiн уже був старенький, але
спiвав - як бог! Подарував вiн менi тодi ноти арi┐ Ленського з написом i
(зда║ться, не запевняю!) написав присвяту по-укра┐нському.
Все пропало! Все вiйна клята знищила!
III
Був колись (1926 р.) на гастролях у Харковi грузинський театр Коте
Марджанiшвiлi.
Чудесний театр.
I був у тому театрi замiчательний артист Чхе┐дзе.
Харкiв'яни дуже полюбили театр, а ми, письменники, буквально не