"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Який же, спасибi йому, у нас веселий народ!..

27 червня, 52. Треба лаятись, а лаятись не хочеться!
От i давайте: пройшов дощ, повезли Павлушку (онука) в Чигирин!
А я люблю Павлушку, онука.
I як собi хочете - люблю його, отого маленького, бiленького, що щебече:
- Зiм, дiду, зiм! Зiм! Зiм!
Мабуть, нам треба бути - як нашi онуки, як Павлушка!
Якби ми були такими чистими, свiтлими, радiсними, як Павлушка, - яка б
у нас була лiтература!
Хай живе лiтература!
Хай живе слово!
А слово в Павлушки таке:
- Девело!
Не дерево, а "девело"...
Скаже й засмi║ться, та як засмi║ться, розляга║ться й смi║ться:
- Девело!
А "девело" росте, квiтне, розляга║ться, цвiте...
Бо Павлушка мiй пiд отим "девелом" пiдскаку║...
Хай живе Павлушка!
Хай живе "девело"!

28 червня, 52. Помер Стражеско. Цiла епоха вiдiйшла у вiчнiсть!
I яка епоха! Краса медицини! Розумно┐, гуманно┐, чесно┐ медицини!
Медицини, що любила народ!
Образцов... Стражеско!
А я мав щастя i Образцова бачити... Говорити з ним...
I досi в мо┐х очах сто┐ть благородна, велична постать професора
Образцова, учителя Стражеска... Учителя, батька...
Наслiдник Образцова....
Честь, славу i гордiсть Укра┐ни, гордiсть Ки║ва пронесли вони, славнi
мужi нашi - Образцов i Стражеско!
Хай вiчно живе пам'ять про славних, про мудрих, про великих...
Про Стражеска й Образцова!..

28 червня, 52. Умер Стражеско!
От людина, яка сво║ю особою прикрашала Ки┐в.
Скiльки благородства, скiльки розуму, скiльки серця було в цi║┐ людини!
Скiльки ця людина знала!
Скiльки ця людина навчила!
Хай же нiколи не заросте стежка до його могили!
Скiльки ж наш народ дав видатних людей! Я згадую тут тiльки медицину:
В. П. Воробйов!
В. П. Образцов!
М. Д. Стражеско!
Я. I. Пивовонський!
Гiршман (Харкiв)!
Шатилов (Харкiв)!
Я згадую ┐х з почуттям найсердечнiшо┐ подяки.
I гордостi!