"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Оцi║┐ межi не можна переступати!
I все!
Нiколи нетреба забувати, що ти вiд народу i що твоя робота - для
народу! А не для дачi!

26 травня, 52. Побудували будинок для письменникiв!
Хороший будинок, в поганому (для письменникiв!) районi - на розi
Червоноармiйсько┐ i б. Шевченка.
Розподiл квартир. Ажiотаж! Крики! Скандал! Кому? що значить - "кому"?
Чому крики? Чому гвалт?
Ну чому?
Невже не ясно: тому, кому треба, тому, хто сво║ю роботою заслужив,
тому, хто для роботи заслугову║, потребу║ кращих квартирних умов!
Iменно - потребу║!
А що робиться?!
Скiльки галасу, шуму, гармидеру?!
А скiльки в тому галасi справжнього бажання допомогти розвитковi
лiтератури?!
Чи можемо ми уявити такий, примiром, випадок: от Спiлка письменникiв
бачить, що талановитому, скромному, тихому письменниковi потрiбна
квартира...
Чи зможе Спiлка (колектив!) прийти до того письменника та й сказати
йому (знавши, що вiн сво┐м характером не проситиме):
- Товаришу! От вам квартира! Вам для вашо┐ роботи вона потрiбна! Живiть
i працюйте!

Такого, на жаль, не помiча║мо. А що бачимо?
- Дiти! Жiнки! От я! От я!
Крики, шум!
Та хiба хтось проти дiтей? Проти жiнок? Проти бабушок?
Всiх я ┐х, дiтей, бабущок i т. д., люблю, але це, проте, не лiтература!
I не тикайся в лiтературу з сво┐ми двома, трьома чи чотирма жiнками, а
тикайся романами, поемами баладами...
...Скiльки ще в нас, серед нас, людцiв, що для них важить найбiльше не
те, що вiн для лiтератури зробив, а те, що вiн член Спiлки РП.
Виявля║ться, що це - член СП - не так просто.
Член Спiлки - вiн уже узаконений громадянин вiн ма║ право нiде не
працювати, вiн - писатель. Все! Що вiн робить, де вiн працю║, нiхто цим не
цiкавиться... Вiн - писатель. Вiн або його кревнi можуть торгувати на
базарi кроликами чи гудзиками, - але вiн писатель.

11 червня, 52. Не завжди все те запису║ться, про що дума║ться!
Сьогоднi йшов вулицею i думав: "Чи може, примiром, засмiятися людина,
коли я хочу, щоб вона засмiялася?" ;
Кiоск... Книжковий...
Прошу сво┐ книжки.... Одне слово про автора. Яке? Та, може, це й не
слово, а жест, рух, мiмiка?
Смi║ться, уявiть собi! Стара жiнка - смi║ться!
Ларьок... Пiдiйшов, спитав цигарок, "Казбеку"...
Кiлька питань (Яких? Хiба я пам'ятаю?) - людина смi║ться! Та як!