"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Все опанував! Все роблю. Штучнi пiщеводи роблю! I черепну хiрургiю
знаю!
Передо мною Михайло Сидорович не вихваля║ться, нi, вiн просто менi
говорить, чого вiн "достиг" (не придумаю зараз iншого слова), - вiн,
пам'ятаючи колишню нашу дружбу, нiби передо мною звiту║ про те, що зробив
вiн...
А менi так хотiлося кинутися на нього, обняти, стиснути його,
поцiлувати....
Було незручно це зробити при людях: вiн-бо професор, головний хiрург
Мiнiстерства охорони здоров'я i т. iн.
А менi гопки хотiлося!
Щоб знав старий Коломiйченко, робiтник залiзничний, якi в нього сини!
Щоб i на тiм свiтi гордо кiстки його лежали...

23 лютого, 52. Кажуть, що переклад "Ревiзора" - хороший.
Пишуть так!
Менi сором! Над перекладом Гоголя можна працювати цiлий свiй вiк!
Тiльки без словникiв!
Без отих рецензентiв!
Як би можна було нашою, укра┐нською, мовою подати Миколу Васильовича!
Тiльки б попрацювати!
Не можна так, як це було зо мною: "Дай! Дай! Давай! Давай!"
Спасибi Рильському, а то б ми "надавали"!

ЗО квiтня, 52. Завтра 1 Травня!
Веселий май! Народний май!
Яка честь належати народовi!
Яка радiсть, коли згада║ тебе теплим словом народ!
Для цього слiд жити i слiд працювати...
пй-богу, не гонорар! пй-богу, не гонорар! пй-богу не гонорар!
Щоб народ усмiхнувся!
I тiльки!
Вiддам усi гонорари - тiльки скажiть менi, що треба для того, щоб народ
(народ!) усмiхнувся!

25 травня, 52. Як багато погано, коли всього багато.
У мене, примiром, ║сть "Поб║да".
Я ┐ду, i менi дуже гiрко, коли путями-шляхами чимчикують подорожнi.
Чому саме я ┐ду? А вони йдуть?
Таж моя мати отак колись, згорблена, ходила... Для кого моя мати
ходила? Для мене...
А я от ┐ду барином - i страшенно задоволений... Радий...
Не думайте, що я ото "нiгiль-мiгiль"...
Але... ║сть межа, грань...
I ║сть iще час... Час!!!
Не можна, по-мо║му, тикатися iз сво┐ми особистими котеджами-дачами
туди, де ще корiвникiв, свинарникiв, птахарень колгоспники не побудували.
Чого ти туди лiзеш?
Хочеш, щоб усi говорили: оце дача Вишнi, он яка, он бачиш!'
ксть - грань! Межа!