"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Над творами Гоголя взагалi, а зосiбна над "Ревiзором" (перекладами)
слiд працювати, може, цiле життя, щоб наблизити ┐х до оригiналу.
Ну, а ми ж як?
Давай, давай, давай...
Ну, й дали...
Актори театру iм. Франка, що ставить "Ревiзора" в мо║му перекладi,
переклад визнали за задовiльний.
Були (та й не можуть не бути) зауваження, дуже слушнi, дуже розумнi, з
якими не можна не погодитися, бо актор пiдходить до ролi з свого боку, -
йому така фраза краща║, коли так сказати, а не так. Актор втiлю║ образ,
живе ним, - отже, та сама фраза в його iнтерпретацi┐ ожива║,
динамiчнiша║... Як же з цим не погодитися?
А от Комiтет в справах мистецтв дав мiй переклад на рецензiю якомусь N.
Цей "рецензент" написав зауважень на цiлих шiстдесят, а то й бiльше,
сторiнок. Вiн вимага║ дослiвного, буквального перекладу!
Iз його зауважень видно, що вiн, N. зна║ укра┐нськi слова, та не зна║
мови.
Це якийсь шашiль у мовi.
А вiн, кажуть, член-кореспондент Академi┐ нашо┐...
I от - що виходить?..
Нашу з Рильським роботу перевiря║ чиновник, причiм нечесний чиновник,
заробiтчанин...
I хотять, щоб я наслiдував його, вiрив i признавав його зауваження.
Так чому ж не дати йому перекласти Гоголя?
Забува║ Комiтет мудрi слова В. I. Ленiна:
"Один дурень може такого наробити, що потiм десять (зда║ться, так. - О.
В.) не розплутають..."

14 лютого, 52. Якi люди повиростали! Якi люди... Колись фельдшерував я
разом iз Михайлом Сидоровичем Коломiйченком. Розумний, чудесний, чарiвний
був хлопчик iз синiми лукавими очима. Дотепний, веселий i серйозний.
Жiнки за ним... та, боже мiй, якби я був жiнкою - не втримався б!
А тепер я бачу його професором, замiчательним хiрургом, державного
розуму людиною.
Ну, як же не радуватися?!
I це не з професорiв, що до них у чергу записуються, про яких говорять:
- Ви билi у професора? А какой номер? А сколько заплатiлi?!
Це - наш, народний, хороший лiкар, людина, що нiколи не зрадить, не
продасть свого народу!
Як радiсно бачити таку людину!
А Iван Iванович Кальченко!
А брат Михайла Сидоровича - Олексiй Сидорович, професор-отiатр!
Дивишся на них - i душа твоя танцю║: яких хороших людей дала Жовтнева
революцiя!
А якби ┐┐, Жовтнево┐ революцi┐, не було?
Ну що ж?
Ну, й були б ми всi прихвоснями панськими, поневiрялися - та й вже!
А тепер ходить Михайло Сидорович по землi, по сво┐й, по радянськiй,
крiпко ходить, розумно ходить i говорить (менi говорить, бо менi можна -
стара дружба це дозволя║), а говорить на мо║: "Як, Миша?"