"Остап Вишня. "Думи мо, думи мо..." (Укр.)" - читать интересную книгу автора

2) Талант для себе.
3) Талант для народу.
Я - за третiй талант.
Для таланту? Чепуха... Масло для масла...
Для себе? Сам себе по череву гладить?! Нецiкаво!
Для народу?
Iнтересно, корисно, але ж i трудно!
Чому?
Бо в талантi тво║му бере участь народ!
Хочеш бути талановитим - учись у народу!
Вивчився? Визнали?
Кланяйся народовi!
А коли тебе вже визнали таким уже талантом, що талановитiшого й у свiтi
не було, - гордись, пишайся, задавайся, хукай, мукай, подивись у дзеркало,
а потiм ще раз запишайся i...
Вчись у народу!
Позадавайся, позадавайся та й... поклонись народовi!

8 лютого, 52. Якби я, Остап Вишня, щось використав iз попереднього...
Що б менi сказали?!
Та мене б убили! Та знищили б!
Вишня - украв! Ой-ой-ой!
Так я вам скажу по секрету. Все сво║ життя лiтературне я стежив, щоб -
не дай бог! - не вкрасти чогось у iншого. Чи пощастило менi це зробити, чи
нi - я не знаю... Я не хотiв бути похожим на iнших...
Признаюсь. На зорi мо║┐ лiтературно┐ роботи я (страшенний курiй), я не
курив, я нiчого, доки я не сiв до столу, я нiчого не читав, - нi газет, нi
журналiв, - щоб голова моя була свiжа! Нi за що не зачiпалась! Я не знаю,
чи правий я був, чи треба це було робити, але я це робив...
Наслiдував я когось?
Свiдомо - нi!
Може, ще хтось так робив, як я, - я не знаю...
Але - ┐й-богу, я говорю правду! - я кожного ранку пiдходив до чистого
аркуша паперу, як до незаймано┐ дiвчини... Щоб нiхто, i навiть я сам, не
мiг того аркуша порушити...
I от тепер, коли сивина, коли вже серце з камфорою, я згадую тi часи,
коли вночi я схоплювався й записував окремi слова, фрази, думки...
А вранцi... записував уже все як слiд...
Майте на увазi - не брешу!
На схилi лiт я можу сказати чесно:
- Ой, як я любив лiтературу!
- А вона мене?
- I я ┐┐!
I я щасливий, що доля моя дала менi змогу любити лiтературу! Спасибi
долi!

12 лютого, 52. Переклав отож я "Ревiзора" Гоголя.
Дуже (спасибi йому!) допомiг менi М. Т. Рильський.
Досконала робота?
Розумi║ться, нi!