"Володимир Винниченко. Сонячна машина (Укр.)" - читать интересную книгу автора

знаючи це..."
Рядки миготять в очах Иоганна, пливуть слова про якiсь органiзацi┐, про
банки, бiржу, розрахунки, а про головне не-а║ та й нема. Через що ж саме?!
Для чого це страшне?!
"Все наше рухоме й нерухоме майно переходить у власнiсть Об'║днаного
Банку. На помiч родичiв не сподiвайся - боягузи, маловiри, его┐сти,
нездари. На якийсь час оселись у мого старого друга, графа фон Елленберга.
Вiн старий i збiднiлий, живе на утриманнi свого сина, але вiрно й глибоко
вiдданий менi й нашому дiлу.
Синовi його не довiряйся - зрадник, перекидько, продажний, улазливий.
По скiнченнi жалоби приймай руку принца Георга. Це буде першим ступенем
до здiйснення нашого великого iдеалу. Благаю не вiдпихай його руки,
приборкай свою непомiрну вибагливiсть i гординю. Нiщо зразу не приходить.
Передаю у Тво┐ руки коронку Зiгфрiда. Хочу вiрити, що, незважаючи на
всю Твою емансипацiю, ти поставишся з вiдповiдною пошаною до старого
вiщування: пропаде коронка Зiгфрiда - загине наш рiд.
Працюй далi над собою, готуй себе бути на височинi науки, досвiду,
знання людей i свого великого народу. Прощай, хай допоможе Тобi
всемогутнiй виконати покладену на Тебе долею велику мiсiю! Твiй нещасливий
батько".
А ще через двi години до замку наспiва║ телеграфiчне сповiщення:
недалеко вiд Гамбурга в лiсi знайдено розбитий аероплан i пiд ним трупи
батька i брата принцеси Елiзи.
Нещасливий, страшний випадок.

* * *
Старомодний, присадкуватий, двоповерховий дiм графа фон-Елленберга
давненько вже не переживав тако┐ трiпанини, шарування, вибивання. Три днi
графиня бiга║, як iзлякана мишка, що загубила нiрку, з поверху на поверх,
у все загляда║, вiд усього жаха║ться, всiх драту║, всiм перешкоджа║.
Навiть зачучверений, буйний, набитий гудiнням бджiл та джмелiв сад
постригли, причепурили, пiдперезали чистенькими стежками, дорiжками -
переполохали до нервового крику пташню, поруйнували комашнища. Хотiли
знести стару альтанку з покришеними колонками, та Труда не дала: стала на
порозi, схопилась обома руками за одвiрок i рiшуче заявила, що тiльки
через ┐┐ труп вандали ввiйдуть досередини.
Принцесi визначили апартаменти, якi займав граф Адольф до свого шлюбу,
позносивши туди все, що було найкращого в домi (Але Труда свого
радiоапарата не дала: в цього Страховища ║ органiчна потреба ставити
опозицiю до всього, що всi поряднi люди шанують).
Назустрiч князiвнi прибува║ сам Адольф. Сам котячим кроком обходить
апартаменти, тихим, ласкавим голосом робить матерi кiлька непри║мних уваг,
навiть до купальнi устромля║ горбасте матово жовте лице й велить
перемiнити килими. Гострi чорненькi очi графинi неспокiйно слiдкують за
кожним рухом опецькувато┐, м'яко┐, з жiночим задом постатi сина. I коли
його синювато сiрi в жовтих вiях очi повертаються до не┐, вона вся
зiщулю║ться, як старенька чорненька собачка пiд пiднятою ногою хазя┐на.
Старий граф виразно хвилю║ться. Ганса Штора не можна обдурити, -
хвилю║ться граф, що тут казати. Та й е чого подумати тiльки, хто ма║ жити
в його домi!