"Володимир Винниченко. "Слово за тобою, Сталiне" (Укр.)" - читать интересную книгу автора

собi без вiйни. Так i багато захiднiх полiтикiв кажуть.
Строганов вибачливо посмiхнувся i обережно скинув сiру шапочку попелу з
сигари в попiльничку.
- Що Сталiн, цей великий дипломат i найрозумнiший стратег на свiтi, це
сказав, то це - правда. Але для кого сказав? Для дурникiв, товаришу. Для
тих, хто охоче зда║ться на сентиментальну казку. Це - казка, ця знаменита
рiвновага сил. Казка для полiтичних дiтей, яких ║ так багато на землi.
Сталiн зна║, до кого вiн говорить. Нiяко┐ рiвноваги нiколи з капiталiстами
у нас не було. З нашого боку ║ тiльки во║нний камуфляж оливковим гiллям.
Нехай собi тiшаться дiтки його чудесним виглядом i не дуже готуються до
вiйни.
Журналiст Зiнчук теж обережно зсунув з сигари сiру шапочку в
попiльничку й з усмiхом сказав:
- Так, але як нам бути тодi, коли капiталiсти на випадок розриву,
боячись нашого дальшого впливу на ┐хнi маси, причепляться до яко┐сь
дурницi й проголосять нам вiйну?
- Вони нiколи цього не зроблять. Вони занадто бояться нехiтi сво┐х мас
до вiйни. Це - наш великий козир. Захiднi демократi┐ нiколи першi не
почнуть вiйни. Ми можемо спокiйно видирати у них шматочок за шматочком
територiю плянети. Не будуть же справдi американськi маси йти битись з
нами за якусь там частину Нiмеччини, чи Австрi┐, чи яко┐сь iншо┐ кра┐ни,
якi нам потрiбнi.
- Ну, а все ж таки? А як вони виразно поставлять питання: або
колектократiя й тодi ┐хня полiтична демократiя у нас, або вiйна, що ж ми?
Вiдмовимось? Волi║мо вiйну?
Строганов не зразу вiдповiв. Вiн довгенько дивився якимсь мрiйним
поглядом на широчiнь пейзажу, потiм сказав:
- Будучи добрим учнем Сталiна, я сказав би: розумi║ться, прийняти ┐хню
демократiю, а не вiйну.
- Як??
- Не лякайтеся, - вибачливо посмiхнувся Строганов. - Вiд прийняття до
здiйснення дуже далеко.
- Але ж, кажу, вони поставлять умову контролю.
- Будь ласка. Тiльки хто нас може проконтролювати? Чи встановили ми
економiчну колектократiю? Встановили. От вам один завод, от другий,
спитайте робiтникiв, як вони працюють, хто вони на заводi. Всi як один
скажуть, що працюють вони вже по-новому, по-колектократичному, що вони
повнi хазя┐ни. Полiтичнi вибори? Будь ласка: всi голосують за Сталiна.
- Так, - нерiшуче сказав журналiст Зiнчук, - але ж вони так легко не
повiрять.
- Не повiрять, не треба. Пришлють нам дужчу контрольну комiсiю? А ми
проголосимо на весь свiт, що ця контрольна комiсiя - шпигуни, присланi для
саботажу колектократi┐, для зриву миру. Ми ┐х арешту║мо, вчинимо суд над
ними й вони самi признаються в усiх злочинах. Нам не повiрять? Хто?
Полiтики, журналiсти, iнтелiгенти? Плювать нам на них. Нам повiрять маси,
отi маси, якi ненавидять сво┐х капiталiстiв. I знову тiльки ми будемо у
виграшi, а не вони, бо масам буде ясно, що ми за колектократiю, а
капiталiсти проти. Так, дорогий, iдея колектократi┐ чудесна зброя, i я не
буду здивований, коли Сталiн вiзьме ┐┐ в свiй арсенал. Розумi║ться, вiн ┐┐
гарненько розфарбу║, виставить усi привабливi боки, але служити вона буде