"Володимир Винниченко. "Слово за тобою, Сталiне" (Укр.)" - читать интересную книгу авторасебе, мiж сво┐ми, ма║мо iншi слова, от як з вами.
- О, ма║мо iншi, ма║мо! - грiзно пiдтвердила Оксана. - I нехай тепер здiйметься нова вiйна, ми ┐м покажемо, що ми зна║мо, Вони гадають, що вони наших дiтей так замурували й так ┐х напихають сво║ю пропагандою, що тi нiчого iншого не знатимуть, що й критики у них не може бути. Брешуть. Нашi дiти теж не скотяки, вони теж умiють бачити та думати. А вони бачать, що в одних людей розкошi, а в iнших злиднi, що однi живуть у палацах, а iншi в халупах, що однi мають шампанське, а в iнших i на хлiб нема. Так вони, нашi дiти, можуть i повiрити, що в Радянському Союзi ║ справедливiсть та рiвнiсть? Та навiть тварина, коли ┐й погано, то й та брика║ться. А нашi дiти будуть спiвати славу Сталiну? Дурнi вони, коли думають так. Ось нехай прийде нова вiйна, ми ┐м покажемо, що ми зна║мо та хочемо. У ту вiйну тiльки дурний Гiтлер урятував ┐х, а то б тепер вiд них нi слiду не зосталось би на свiтi. - А чим вiн ┐х урятував? - спитав гiсть. - А тим, що здiйняв у народi проти себе ще бiльшу ненависть, нiж була до Сталiна. Ви там, у сво┐й каторзi, не могли бачити, що вiн тут виробляв з нами, як вiн нас ще за дурнiшу скотину мав, яке рабство на нас наклав. Комунiсти хоч стараються прикривати його хорошими словами, а нацисти так без усякого прикриття катували нас. Та от нехай прийдуть тепер американцi! Коли не будуть такими самими дурнями, як нiмцi, коли дадуть нам нашу самостiйну Укра┐ну, тодi большевики побачать, як ми ┐х, отих американцiв будемо "ненавидiти". - А як вони нам i помiщикiв, i капiталiстiв, i всяких панiв привезуть iз собою, - тихо спитав гiсть. - То як ┐х будемо приймати? дурiсть нiмцiв. Вони хотiли замiнити нам большевицьких панiв сво┐ми панами. А ми на це ┐м сказали: "К чортовiй матерi! Нiяких бiльше панiв, нi чужих, нi сво┐х! А тепер ми американцям ще скажемо... "i нiяких наймитiв не хочемо мати в себе, самi собi хочемо бути хазя┐нами i робiтниками". Так же я кажу? Це ж вона ║ ота трудова... коле-кго-кратiя, чи як там ви кажете. - Та так нiби. - Ну, от. I коли американцi зможуть оце зрозумiти й схочуть таку волю нам принести, то нехай смiливо йдуть, нехай хоч завтра починають вiйну, ми ┐м дамо свою народну армiю, повстанську. Вона в ячейках давно вже ║ i вою║ з советами, а тодi повстане цiла органiзована армiя. Та не тiльки в Укра┐нi, а й у Росi┐ та по iнших краях Радянського Союзу. Та чи американськi капiталiсти здатнi це зрозумiти? Оце питання. Як ви дума║те? Гiсть зiдхнув i сказав: - Хто його зна. Це у великiй мiрi залежало б ще й вiд того, чи вони повiрили б, що бiльшiсть людей в Радянському Союзi мають отаку ненависть до Сталiна та большевизму, як оце ви кажете. - А що, американськi капiталiсти такi дурнi, що не можуть зрозумiти тако┐ просто┐ задачi, яку й Гаврик може рiшити? - запитав Юхим. - Та яке ж iнше почуття може бути в наших радянських людей до большевизму? Нехай змiркують. Я заробляю 400 карбованцiв на мiсяць. Так? А кiло житнього хлiба кошту║ карбованець двадцять копiйок. На нашу сiм'ю треба чотири-п'ять кiлограмiв на день, скажемо: 6 карбованцiв, а на мiсяць, значить, 180 карбованцiв. Так? На сам хлiб. Скiльки ж, пита║ться в задачi, |
|
|