"Володимир Винниченко. "Слово за тобою, Сталiне" (Укр.)" - читать интересную книгу авторабатькiв i брата Гаврика, що там вийшло з тi║┐ магiчно┐ торби, не витримали
й вихорем кинулись до столу, як дика татарська орда. ┐х знову хотiли спинити й вiдтягти до лахмiття, але вони вчинили такий вересклий опiр, що гiсть утрутився i залагодив конфлiкт пропозицi║ю пiти на обопiльнi поступки: дiтей розсадити на лахмiттю, дати ┐м по шматку паляницi, по доброму кiльцю ковбаси, по скибцi сиру, по два цукерки; а за це вони, з'┐вши це, повиннi влiзти пiд лахмiття, гарно вкритись ним i зараз же заснути. На тому й стало. Гавриковi як старшому було дано його порцiю на припiчку бiля печi, але теж з умовою, що вiн там сьогоднi вивчить свiй друкований папiрчик на завтра до школи. Бо як не вивчить, то краще б йому й на свiт не родитись! Гаврик понуро прийняв цю умову й почав теж уминати гостевi подарунки. Разом з дiтьми не витерпiли й узялись ласувати й батьки з гостем. Випили по чарцi, закусили так, що аж затрiщала ковбаса в ротi, ухопили ще по однiй, та ще по однiй._ _Юхим_ _iз жовто-сiрого став жовто-червоним, а Оксана, витерши губи ребром руки, смачно й густо розцiлувала гостя в обидвi щоки. - Та й свято ж ви нам принесли, хай вас Бог благословить за нього! - сказала вона на закiнчення й розчулено поклала в рот наготовлений цукерок. Тим часом Гаврик уже давненько закiнчив сво║ святкування i, як чесний контрагент, узявся за виконання прийнято┐ умови, тобто, пiдсунув до себе друкований папiрець i почав бурмотiти з нього. Пробурмотiвши за папiрцем, вiн заплющував очi й намагався повторити напам'ять пробурмочене. Але воно, видно, не давалося, бо вiн безсило ворушив губами й не мiг нiчого з них видушити. Накiнець в його повторюваному бурмотiннi почали вже пробиватись - Учи, учи! - весь час оберталась до нього Оксана. - Не вивчиш, не дiстанеш бiльше нi ковбаси, нi сиру, нi канахветiв. Учи! - Та я вчу-у... - з плачем у голосi згоджувався Гаврик, - так воно не влiза║ в голову... I знову бурмотiв. -..."В Радянськiм Союзi ти щастя знайшла, ти щастя знайшла, ти щастя знайшла..." I з таким одча║м i люттю повторював це "щастя", що аж гiсть зацiкавився i запитав: - А що то вiн вчить таке? - Та отой гiмн Укра┐ни ┐хнiй... - понуро пояснив Юхим. - Вийшов наказ, щоб усi учнi по школах вивчили напам'ять оцей ┐хнiй гiмн. Не гiмн, а, звиняйте за слово, чисте г... Ну, а Гаврик наш нiяк не може його напам'ять узяти. Ну, прокажи нам, що ти вивчив. Прокажи швидше. Ну? Гаврик сьорбнув носом, розгладив долонею папiрець i почав механiчним, високим голосом: - "Живи, Укра┐но, прекрасна i... i... - ..."I сильна, i сильна..." - пiдказав батько. - ..."Прекрасна i сильна, - повторив Гаврик. - В Радянськiм Союзi ти щастя знайшла..." - Бодай ┐м було повiк таке щастя! - тихо вставила Оксана, а Гаврик зупинився. - Ну, далi, далi! - пiдштовхнув_ _Юхим._ _Гаврик напнувся i потяг далi: - "Мiж рiвними рiвна, мiж... мiж... - "Мок вiльними вiльна"... - знову пiдказав_ _батько. |
|
|