"Володимир Винниченко. Федько-халамидник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Володимир Вiнниченко.

Федько-халамидник


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Це був чистий розбишака-халамидник.
Не було того дня, щоб хто-небудь не жалiвся на Федька:
там шибку з рогатки вибив; там синяка пiдбив сво║му "закадишному"
друговi; там перекинув дiжку з дощовою водою, яку збирали з таким
клопотом.
Наче бiс який сидiв у хлопцевi! Усi дiти як дiти,граються, бавляться
тихо, лагiдно. Федьковi ж, неодмiнно, щоб битися, щоб що-небудь
перевернути догори ногами. Спокiй був його ворогом, з яким вiн боровся на
кожному мiсцi.
Наприклад, таке. Лiплять хатки з пiску. Перед будинком, де жив Федько,
була незабрукована вулиця i там завжди грузли в пiску конi. Пiсля дощу цей
пiсок ставав липким i вогким,для будування хаток нема краще. Поставиш
ногу, обкладеш ┐┐ пiском i виймай потихеньку. От i хатка. Хто хоче, може
навiть димаря приробити. Коло хати можна тин вилiпити, а за тином натикати
сiнинок - i сад ║.
А мiж хатками iде вулиця. Можна в гостi ходити одне до одного.
Федько теж лiпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться i вiзьме та
й повалить усе чисто - i сво║, i чуже. Ще й регочеться.
А як хто розсердиться або заплаче, так i штовхана дасть. Битись з ним i
не пробуй,перший по силi на всю вулицю. Враз тобi дасть пiднiжку, зiмне,
насяде i пита:
- Ну? Наживсь на свiтi? Говори!
Як той каже, що наживсь, то милу║; а як пруча║ться - iще б'║.
Або пускають хлопцi змiя.
Плац великий,нi будинкiв, нi магазинiв, розбiгтись ║ де. I вiтер там
раз у раз найкращий.
От заносять змiя.
Федько сидить у себе на воротях, як Соловей-Розбiйник на деревi, i
дивиться. Вiн усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидiти.
Ворота високi i там нiби скринька така зроблена. В тiй скриньцi й засiда
Федько.
- Пускай! - кричить той, що держить.
Змiй вирива║ться, але зразу ж козиря║ i б'║ться об землю.
Федьковi досадно: дурнi, хвiст короткий! Але вiн сидить i не кричить