"Володимир Винниченко. Чорна пантера i бiлий медвiдь (укр.)" - читать интересную книгу автора

iнакше... негарно. I месь║ Мулен може полетiти догори ногами от туди на
вулицю. От i вже...
Рита. Менi скучно... Я теж людина. Ти все з сво┐ми картинами.
Корнiй. Ну, от. От уже скучно... (Пiдходить до полотна, машинально
пiднiма║ й дивиться на нього, видно, як помалу заглиблю║ться й забува║ за
все).
Рита. Розумi║ться. Не те, що скучно, а я не можу одна нести на собi
всю сiм'ю. Дитина хвора. Чому це досi лiкаря нема║? Може, доведетьс
ви┐хати... Чу║ш, Нiю?
Корнiй. Аякже... Звичайно...
Рита. Та годi тобi.
Корнiй. Зараз, зараз... (Хутко поверта║ться до Рити, пильно
вдивля║ться в не┐, переводить знову погляд на полотно). Гмi Безумовно...
Слухай, може, вже можна сьогоднi трошки попозувати? Га?
Рита (обурено). Ти сказився? Дитина хвора, а я буду з нею йому
позувати?! Через тебе Лесик i хворий! Щоб ти знав!
Корнiй (винувато). Ну от, через мене. От Просто собi... Йому ж лучче
сьогоднi?
Рита (злiсно). Зовсiм не лучче, а гiрше... Лiкар казав, що вiн не
виживе в цьому клiматi, треба ┐хать. Ось зараз вiн мусить прийти й рiшуче
сказати. Ти ж сам це зна║ш. "Лучче"...
Корнiй (дивиться на не┐, раптом клаца║ пальцями й швидко поверта║тьс
до картини). Безумовно? Так i ║сть... Так-так-так... (Хапливо шука║
очима). Де палiтра, щiточки? Ех! Ну, нiчого.
Рита (стиснувши брови, хмуро дивиться на нього, рiзко i твердо). Менi
треба грошей, Корнiю!.. Ти чу║ш? Я мушу купити лiкарства.
Корнiй. Лiкарства? (Тривожно). Доктор прописав? Зараз, зараз. (Шука║
по кишенях). Ось ма║ш, п'ять франкiв... Та було ж уранцi лучче. (Да║
грошi). Бiдний Лесьок... Ех, хлопчинка мiй. Ну, та це ж не той... Лiкар же
казав, пройде... Га? Ах, яке якраз тепер свинство!..

З веранди чути голоснi фрази й окремi слова:
- Артист не ма║ нацi┐...
- "Шлунок"...
- Форма?
- Яка форма?
- Що таке "форма"?

Рита. В Парижi не пройде... Лiкар не мiг тобi цього сказати. Це тобi
хочеться так думати...
Корнiй (прислухаючись до розмови на верандi. неуважно до Рити). Ну
от. Звичайно, хочеться так думати.. (Зупиня║ться, слуха║). Але ж...
хворiють же дiти й тут...

З веранди:
- Одне мистецтво ма║ вiчнiсть!
- О!
- От i "о"... Бо одне воно... форма... а всякий артист... Ха-ха-ха!..

Корнiй (до Рити). Я зараз. (Хутко йде на веранду).