"Степан Васильченко. Широкий шлях (Укр.)" - читать интересную книгу автора

село задзвенiла пiсня:


Ох, зiйди, зiйди, зiронько та й вечiрняя,
Ох, вийди, вийди, дiвчинонько моя вiрная.


Тарас сидiв i думав: "Ще й краще, що я сирота, що хочу - роблю, куди
хочу - iду. Хоч я сирота - сирота щасливий..."
Билося серце, i грала кров од передчуття чогось в життi радiсного,
могучого. Тремтiла в ньому могуча, чарiвна сила.
Хмари куряви, що були збитi чередою, помалу сiдали. Виявлялось небо i
зорi. Небо було темне, мов закурене димом, а зорi - гарячi, золотi, мов
жагучi юнацькi очi.
В дяка спiвали:


Копав, копав криниченьку
В зеленiм саду, -
Чи не вийде дiвчинонька
Рано по воду...


Хлопцевi мрi┐ зразу увiрвалися, йому чогось прийшло в голову: треба
переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом. Перед дверима загадався, щоб
дяк не побив при людях, далi смiливо: "Чого менi боятися - здачi дам!
Пiсля - пiду!" В хатi повно диму. На карнизi горiв каганець, як далека
зiрка. Коло порога на соломi спав п'яний кобзар. Коло його нiг - поводир
скулився, як цуценя. I гостi, i господар сидiли рядом на полу, спiвали.
- Ага! Прийшла-таки коза до воза! - промовив Бугорський, углядiвши
Тараса.
- Заспокойтесь, я зараз пiду! - одказав Шевченко, швидко витягаючи
з-пiд припiчка свою залiзом ковану скриньку. Раптом:
- Це хто ж у мо┐й скриньцi одбив замка?
В хатi стихло. Тарас швиденько одчинив скриньку.
- Так i ║! Це ви, пане дяче, взяли мiй товар?
Один з гостей, сiльський п'яничка Iона, тоненько зареготав:
- Пiшли тво┐, Тарасе, халявки на закуску!
Тарас згадав порося: так, он де воно взялося! Обурення аж загуло в
грудях:
- Страму вам нема║ - оддайте мiй товар!
Дяк по-злодiйському осмiхався, оглядаючись на всi боки:
- Халявки тобi дано за те, що ти читав у Малодiда по мертвому, а що
тобi дають за те, то дохiд дякiвський, мiй! Второпав?
- Та ваше ж вам оддано: я ж копу грошей передав вам, а товар чоловiк
менi подарував, побачив, що я у вас другий рiк ходжу босий! Це так
по-божому? Це так вичитали в святих книгах? Чита║те людям, щоб не крали, а
самi крадете.
Дяк вирвався з обiймiв свого приятеля, скочив з полу, заскреготав
зубами: