"Степан Васильченко. Широкий шлях (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Суму║ш, Тарасе, як сич! Не приймають дяки до гурту.
А Тарасовi чогось зовсiм не смутно. Така ясна зiйшла вечорова зоря над
Ткаченковими тополями, що аж зашарiлися тихим свiтом лупанi стiни в школi
i зазолотiла трухла стрiха. Глянув, мимохiть спало на думку, заспiвав:


Ох зiйди, зiйди, зiронько та вечiрняя...


Потiм почав мрiяти; "Як прийде-скажу: ти моя зiронька". Може, ото й
вона: iде помалу, хвиська║ лозинкою.
- Оксано, це ти?
- А то ж хто.
- Проти череди?
- А то ж куди.
- Ось iди сюди, щось скажу.
Постояла трохи, подивилась навкруги, iде.
Iшла помалу, а задихалась, аж серце стука║.
- Ну, що?
- Та йди ближче.
- I звiдцiль почую.
- Зна║ш, я кидаю вже дяка, пiду в Лисянку.
- А чого? - затурбовано, - не помирили?
- Нi, не те: буду там учитися на маляра.
- О? Так уже годi на кобзаря - пiдеш на маляра? - осмiхнулась, цiкаво
блиснули в темрявi очi. Нiби зняла дiвчина з неба двi зорi та й гра║ться
ними, як жаринами.
Тарас з гордощами:
- Рокiв за два буду маляр!
Ступнула раз ближче.
- А що вже, як маляр? - хвиська║ лозиною об дорогу.
- А як що? Що схотiв, те й намалював: схотiв - дерево, схотiв - хату, а
схотiв - козака. Зароблю грошей - поставлю хату з вiконницями. Вiконницi
розмалюю лiлеями або барвiнком, а на дверях... козака змалюю на стiнi. -
Тихiше: - Тебе змалюю та й приб'ю в хатi. Хочеш?
Дурно дiвчина здержувала радiсну осмiшку, розтягало губи, як руками.
- Таке ти й вигада║ш! - А сама ступа║ ближче, нiби хоче у вiкно
заглянуть. Прихилила очi до битого вiкна:
- А як тут страшно! Як ти тут ночу║ш? Я нiзащо б не ночувала - а ще
згадавши того странника, що тут помер. Як це було? - Оксана сiла поруч на
призьбi. Тарас якнайстрашнiше почав розповiдати про те, як того лiта
упрохався переночувати в школi якийсь мандрiвний ченчик i як на ранок
найшли його мертвим. Од страху дiвчина почала тулитись до хлопця плечем.
Тарас одразу змовк. В одного i в другого в грудях гуло, як у млинi. З хати
чути було гупання, п'янi вигуки, пiснi.


Нехай буде отакечки,
Сидiть, дiти, у запiчку,
А я пiду до дяка...