"Степан Васильченко. Широкий шлях (Укр.)" - читать интересную книгу автора

вловило тихий шум струн: кобза. "Це ж вiн замiсть цимбал гукнув старого
Кирила".
Що ж то за гостi в нього - додивля║ться. Дяк iз Тарасiвни, дяк
моринський, титар. На ослонi Кирило - нiс червоний - вже пiд чаркою.
Бугорський вже готовий: в однiй жилетцi вибива║ ями на долiвцi. Вимазався,
як манiя. Крiзь дим видно - в печi горить огонь. Коло печi пора║ться
сусiдка - ота кривонога Хима. Лице червоне, аж блищить од огню i од чарки,
очi смiються - теж вихилила не одну повну. На рогачi в не┐ сковорода, на
сковородi шкварчить порося. "Де ж це вiн узяв його? Може, хто принiс? -
дума║ Тарас, ковтаючи слину. - Або щось продав?"
- А, ось де вiн! - гукнув хтось у хатi, помiтивши Тараса. Кобза
умовкла. Затих i гопак. Видимо, була про нього недавно в хатi розмова.
- Ось хто заспiва║ нам "Чумака"!
Обiзвався iменинник милостиво:
- Iди, ледащо, чарку вип'║ш.
Тарас нахмурив брови:
- Не треба менi вашо┐ чарки, подайте менi, он на покутi, мiй кашкет. -
Бугорський одразу озвiрiв, нiби аж прохмелився, вхопив Тарасового кашкета,
швиргонув Тарасовi в лице.
- Дума║ш, будемо прохати? На, та лети к чортовiй матерi.
Тарас на льоту вхопив кашкета i зник, як у воду. В хатi знову розмовля║
дяк:
- Уперта, бiсова кров, як тур. Уже ж я його i учив добре - не помага║.
Зародилось таке. А коли б мене слухав - були б люди. Ну, я ще буду з ним
говорити... Ану, Кирику, чого замовк? - Очi налились кров'ю, взялись
склом, зцiпив зуби, почав пiдборами, одгинаючись, вибивати в долiвцi ями.
Стовпом стала курява.


Од села до села
Танцi та музики -
Кури, яйця продала,
Маю черевики...


Ходив до дядька радитись: "Ну, що ж, про мене, хоч i в малярi! -
запиха║ться. - Коли нагодився на обiд - сiдай до гурту".
Надвечiр Тарас знову навiдався до школи. Надумав твердо: "Заберу
халявки i завтра зранку в Лисянку". В школi гуло, як i ранiш. Ще чути було
якiсь жiночi вискливi спiви. "Та й угаву на них нема║". Зазирнув У вiкно:
вештаються якiсь п'янi молодицi. "Ну, тепер i в хату краще не заходить.
Пiти спати? Нi, посиджу коло школи, може, буде йти проти череди". Сiв на
призьбi... Увечерi школа мала особливо сумний вигляд. Неогороджена, в
бур'янах. Сама облупана, немазана, вiкна побитi... Призьбу порили свинi -
пiдрили дiрку в кутку пiд iкони.
Коло вiкна мiзерна вишенька, обтрiпана, чередою оббита, як деркач.
Кругом школи нiмо снують кажани. Щовечора [череда] коло школи збива║ хмари
куряви. I вишенька, i бур'яни, i вся школа... Пiзно полохливi люди бояться
мимо не┐ проходити; дiвчата - бiжать.
Хтось iшов мимо, глянув, обзива║ться.