"Микола Сиротюк. Лихi лiта Ойкумени (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Скачiть i попередьте тих, що ведуть полон, хай запруть його мiж тою i
тою горою, самi ж опережуться позами и будуть готовi стати до сiчi. Мii зi: пiдемо па зближення з ромеями i постара║мось вивiдати, хто i як дуже заступа║ нам путь. Тепер тiльки, резгледiвшись, побачив i збагнув: йому i його воям уготовано чи не найгiрше, що можна уготувати. По один бiк порослi непрохiдним лiсом гори та крутопадi в горах i по другий також. Попереду ║дина путь - вузька долина мiж гiр i позаду не лiпше то┐, що попереду. Стати тут можна i боронитись можна, ба навiть лiпше, анiж на долах. Зате вперед пiдеш лише по трупах тих, що заступили вихiд з долини чи зiпхнувши ┐х разом iз ┐хнiм заступом. Звiдуни правду казали: роме┐ вийшли па сiчу i намiр мають твердий. Попереду, вiд гiр i до гiр - завали з землi i колод, мiж завалами - ворота-проходи. Певно, на той випадок, коли треба буде вийти з-за завалiв i пiти пiшими чи й комонними лавами на знесилених чи й зпетямлеппх у сiчi-двобо┐ кутригурiв. Одразу за завалами - юрмиська щитоносцiв та метальникiв сулиць. Почувають себе вiльпо, однi вилежуються, грiючись па сопцi, iншi ховаються вiд сонця в затiнок. Усе то, ясна рiч, до першо┐ сурми. Подадуть голос сурмачi - i сполошиться ромейське во┐нство, облiпить завали, виставить сулицi, щити i стане коли не непiдступним, то, в усякiм разi, не таким уже й абияким заступом для кутригурiв. А що ж ║ десь мечники, тi, що вихопляться, коли покличуть, на комонях i хлинуть нестримною лавою поза завали. Де вони нинi? Одразу за тамтим вигином ширшо┐, анiж у них, кутригурiв, долини чи поза долиною, де кiнчаються гори i вгадуються об шири степових долiв? до Емiмонта та його долин, i можна вiдступити. Стояв, доглядався iз схованки до роме┐в та ┐хнiх приготувань на виходi з гiр i мислив, а чогось втiшного для себе так i не спромiгся намислити. - Коврате, - покликав того, кому наiiбi/тьтис вiрив i па якого покладався як на самого себе. - Пiдбери собi падiйних во┐н i йди до роме┐в яко сол вiд ратi пашо┐. Спитай чого хочуть, чому перегородили путь. Коврат не загаявся в роме┐в, бо далi заступу не пустили. Вийшов па iюго клич центурiон i велiв переказати привiдцi кутригурiв: з ущелин вiн може вийти лише в тому разi, коли поверне усе, що взяв у землi ромейськiй. Кавхап не став анi виправдовуватись перед ромеем, анi погрожувати. - Привiдця паш, - взяв па себе смiливiсть виповiсти те, чого йому по доручали, - волi║ спершу побачитися й переговорити з привiдцею роме┐в, а тодi вже зважуватиме, як бути. Чи може достойний муж сказати, хто сто┐ть на чолi во┐в, що ставлять нам такi умови? - Чом нi? Скажи усiм, хто з тобою: супроти вас вивiв легiони сам Велiсарiй. В речах його було аж надто певностi i неприховано┐ пихи. Коврат вiдчув те i пiдiбрав поводи. - Скажу. Одначе й ти повiдай сво┐м: привiдцею в кутригурiв хан Заверган, той самий, що погромив i везе в обозi двох вiзантiйських стратигiв - Сергiя i Едермана. Подумав i вже потiм додав: - А ще скажи Велiсарiю: ми поважа║мо його старiсть i залиша║мо за ним право визначити час i мiсце зустрiчi привiдцiв. |
|
|