"Микола Сиротюк. Забiлiли снiги (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Добру ма║ш кебету, - похвалив Бодяк.
- Так i я важу, а спектор, а вчителi... Тим йолопам оббрехати чоловiка
- як дурному з гори збiгти.
- Не вiр ┐м.
Любинський зовсiм розохотився.
- Розкажи ще щось, може, й те затямлю.
- А кулешик?
- Його не прогавлю. Розкажи!..
Втрутився Грабовський.
- Прочитай, Степане, отого найновiшого.
- Хiба ж то твiр? - розвiв руками Бодяк. - Нi те нi се. Позавчора
бачив, як на вулицi городовi катували одного чоловiка. Обдертий, висохлий,
мов кукурудзиння. Щось потягнув з бакалi┐...
- Читай, - перебив Гаврик.
Бодяк неохоче розгорнув зошит:

Тут його образ схопили,
На долiвку повалили,
Один сiв йому на спину,
Бив безбожно, як скотину;
Той - у пузо кулаками;
Кров'ю з рота цебенiло;
Лице пупом посинiло...

Степан замовк, дивлячись на хлопцiв, що сходилися з усiх кiнцiв
гуртожитку, а по хвилi додав:
- Ще не закiнчив, потiм допишу.
- Нiчого собi чудасiя, - клацнув язиком Любинський, пiдводячись з
лiжка. - Нiчого, але...
- Браку║ кумедi┐? - примружився Кифiр. - Бiдолаху лушпарять, а тобi...
- I вже до Бодяка: - А що далi було з тим злидарем?
- Говорили сьогоднi на храмi - помер уночi.
- Так йому й треба, хай не краде чужого, - буркнув Матвiй. - А за такi
вiршики... Ходiмо, Грицю, вечеряти.
Михайло Приходько одiрвався вiд книжки, мстиво глянув на Степана i
почав шпарко щось записувати.

Рiздво, що поволi наближалось, залихоманило духовним училищем,
перекинуло шкереберть ще з осенi встановлений розклад навчально┐ роботи. В
усiх класах i наставники й вихованцi на якийсь час забули про арифметику,
географiю, словеснiсть, всiлякi iсторi┐, навiть священну, слов'янську,
латинську, грецьку мови. Замiсть цих наук надолужували уставом,
║вангелi║м, спiвом.
Богослужiння в церквi припинялося тiльки на нiч, i вiд надсадного
горлання, свiчкового та ладанового чаду повертались бурсаки до свого житла
геть знесиленими й напiвочманiлими.
Та й в корпусi не вщухав безладний галас. Хлопцi теж готувалися гарно
зустрiти свят-вечiр, а надто тi, котрi не ┐хали на короткотривалi зимовi
вакацi┐ додому. Тепер за столом уже й картярi не змагаються, бо нема