"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пiшов. Тiльки-но вiн спустився в одну вулицю, як бiля ворiт побачив
дiдуся, середнього зросту, сухорлявого, вже ослабленого прожитими роками.
- Чи не зна║те, дiду, де тут живе Грицько Безштанько?

- Тут живе Грицько, та тiльки не Безштанько, а Таран, на прозвище
Слабий.
- Так це ви i е?
- Це я i ║!
Сiли вони пiд хатою, i дiдок довго розповiдав Яворницькому про Сiч, про
Сiрка, про войовничих i веселих запорожцiв.

ЛЕГЕНДАРНИЙ ЛИЦАР_ __

Постать кошового отамана Запорозько┐ Сiчi I. Д. Сiрка значна
сучасниковi тим, що його житт║вим кредо було: змiцнювати братерську дружбу
мiж укра┐нським i росiйським народами. Вiн рiшуче боровся проти ворогiв
цi║┐ дружби i залишався вiрним послiдовником великого гетьмана Богдана
Хмельницького. З росiйським царатом вiн не завжди доходив злагоди, з
народом росiйським - завше. Природа щедро нагородила його розумом i
дипломатичними здiбностями. Козаки глибоко поважали й любили його за
батькiвську турботу, за мужнiсть, винахiдливiсть i простоту, за вiдданiсть
сво┐й вiтчизнi.
З поколiння в поколiння передавали в народi перекази про Iвана Сiрка.
Яворницький довго й наполегливо збирав i вивчав народнi думи, пiснi,
перекази, а також i архiвнi iсторичнi матерiали про Сiрка. 1894 року в
Петербурзi вийшла його книжка: "Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой
атаман войска запорожских низовых казаков".
Перегорнiмо, шановнi читачi, деякi сторiнки цi║┐ книги, а заразом ще й
iншi, де мовиться про цього ватажка.

Iван Сiрко - син козака, родом з Мерефи, Харкiвсько┐ областi. У народi
живе старовинна легенда, що Сiрко народився з зубами, а коли баба-повитуха
пiднесла його до столу, то вiн схопив пирiжок i з'┐в його. Це була певна
ознака того, що вiн усе сво║ життя буде гризти ворогiв[10].

Сiрко був зовсiм неписьменний, але мав великий природний дар
полководця. Друзi й вороги були про нього однi║┐ думки: Сiрко - людина
рiдкiсного вiйськового обдаровання й покликання.
Усе сво║ свiдоме життя Сiрко провiв на вiйнi i, як справжнiй патрiот,
присвятив його боротьбi з ворогами сво║┐ вiтчизни. Вiн з великою мужнiстю
визволяв з неволi всiх, кого спiткала гiрка доля, чи то був росiянин, чи
укра┐нець, поляк чи литовець.
В боях з непроханими гостями вiн був надзвичайно хоробрий, нещадний,
завжди вмiв дати раду в найскрутнiшому становищi. З десятьма запорожцями
Сiрко розбивав сотнi ворогiв, а коли бiля нього була сотня козакiв, вiн
перемагав тисячi воякiв ворожого вiйська.
"Iм'я його як ватажка оточене було ореолом нездоланного, i тому вороги
боялися його бiльше вогню, бiльше бурi, бiльше пошестi свiтово┐"[11].

Любив Сiрко повторювати прислiв'я: "Нужда закон змiню║". Дотримуючись