"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"волi" i лишився на островi до само┐ смертi, яка сталася через два роки
(1803). Прожив Калнишевський 112 рокiв.
Вартий уваги i такий цiкавий факт. Коли iмператор Олександр I вiдвiдав
Соловки й побачив яму, в якiй сидiв кошовий Петро Калнишевський, вiн
"пришел в ужас". Щоб чимось задобрити невинного мученика, iмператор спитав
Калнишевського, яку б вiн хотiв винагороду за перенесенi муки й
страждання? Калнишевський зневажливо змiряв поглядом царя: "Нiчого менi,
государю, не треба, опрiч одного: накажи збудувати острог для таких же
мученикiв, як i я, щоб вони не страждали в земляних ямах"[7]. Цар наказав
ями лiквiдувати, але збудував такий острог, в якому в'язнi почували себе
анiтрохи не краще, нiж у ямах.

Закiнчивши справи, що були пов'язанi з розшуками слiдiв кошового
отамана П. I. Калнишевського, iсторик почав розглядати визначнi мiсця
монастиря i його околиць. Вiв побував у музе┐, в старовинних церквах,
нiчого не пройшло повз його допитливе око.
Пiсля триденного перебування на Соловках Дмитро Iванович пароплавом
повернувся до Архангельська, а звiдти - на Укра┐ну.
Дорогою до Катеринослава Дмитро Iванович за┐хав у Качанiвку, на
Чернiгiвщинi. Там вiн оглянув багатющу колекцiю запорозько┐ старовини, що
зберiгалася у власному музе┐ колекцiонера В. В. Тарновського.

У будинку В. Тарновського зберiгався альбом, в якому свого часу зробили
записи М. В. Гоголь, Т. Г. Шевченко та iншi видатнi люди. Тарновський
запропонував гостевi занести до альбому свою яку-небудь думку. Дмитро
Iванович на дванадцятiй сторiнцi альбому написав:
"1887 року, 14 червня, вiдвiдав чарiвну Качанiвку Дмитро Iванович
Яворницький, коли повертався з Соловецького острова пiсля розшукiв там
могили останнього кошового" отамана Петра Iвановича Калнишевського".

НА МОГИЛI СIРКА_ __

На вiддалi семи кiлометрiв од старовинного мiста Нiкополя, на крутому
березi Днiпра, лежить гарне козацьке село Капулiвка. Влiтку Капулiвка
потопа║ в зелених фруктових садах. I хто б сюди не зайшов, обов'язково
запросять селяни оглянути могилу кошового отамана Iвана Сiрка.

Тут, на Нiкопольщинi, чи не найбiльше лишилося слiдiв вiд запорозького
козацтва. На тому мiсцi, де тепер Нiкополь, стояла довгий час Микитинська
Сiч. 1648 року тут обрано Богдана Хмельницького на гетьмана. З
Микитинсько┐ Сiчi
Богдан Хмельницький виступив у похiд на польську шляхту. Як вiдомо,
невдовзi вiдбулося iсторичне возз'║днання укра┐нського народу з братнiм
росiйським.
Перед тим як пiти в Капулiвку, Яворницький пробрався на високий острiв
Чортомлицький i оглянув ру┐ни колишньо┐ Чортомлицько┐ Сiчi.

Столiтнi дiди з Капулiвки розповiдають, що спочатку могила Сiрка була
на пiвостровi Чортомлик, але в другому десятирiччi XIX столiття ┐┐
перенесено на нове мiсце. Однi║┐ весни Днiпро загрожував затопити