"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Одразу за Ненаситецьким порогом,- казав вiн,- iде Вовнiгiвський
порiг. У народi його звуть Внук-порiг, а Ненаситця - Дiд-порiг. На погоду
вони мiж собою часто перегукувалися. Один час чути було, як реве, шумить,
гуде, струшу║ землю Дiд-порiг; потiм замовкне раптом, тяжко застогнавши.
Тодi почина║ Внук-порiг: реве, шумить, гуде. I знову тиць - i обiрвалось
усе, аж застогнало.
Одного разу до копачiв пiд'┐хали на волах два чоловiки iз сусiднього
села. Привiталися з професором, а потiм кажуть:
- Ми оце до вас, Дмитре Iвановичу, в такiй справi: завтра ┐демо до
Катеринослава. Якщо в вантаж чи якiсь iншi речi, зможемо безкоштовно
доставити до музею.
- к в мене до вас прохання,- сказав Дмитро Iванович,завезiть до музею
кам'яну бабу i п'ять ящикiв з речами, що ми тут накопали бiля Вовнiг.
Де б не був Дмитро Iванович, селяни скрiзь допомагали йому чи то копати
могили, чи приставити здобутi експонати до музею. Це робилося дурно, з
поваги до вченого i любовi до музею. Андрi║вi Пиндичу доводилося бувати з
Дмитром Iвановичем на всiх порогах. Але найбiльше вiн запам'ятав
Ненаситепький порiг. Це найстрашнiший i найцiкавiший з усiх порогiв. I
дорослi, й учнi великими валками сунули лiтньо┐ пори на цей порiг, щоб
побачити дивне явище природи, щоб помилуватись його дикою, а разом з тим i
чарiвною красою. Мета всiх подорожей - скеля Монастирка. Бо кожному
при║мно було посидiти на каменi, подивитися на пiнявi струменi води, що з
ревом та грюкотом перебiгають каменем. На тому каменi видно двi ямки, якi
скидаються на миски. Про них розповiдають усякi легенди. Кажуть, що тут
стояла 1787 року пiд час подорожi Днiпром цариця Катерина. Вона сходила на
цей камiнь i пила чай. Ямки лишилися нiби вiд ┐┐ нiг. За iншою легендою,
обидвi тi ямки були для запорожцiв замiсть мисок.

Коли Пиндич був з Дмитром Iвановичем на цьому порозi, учений показав
йому видовбанi на скелi тарiлку, виделку i порося. Розповiдають, що ┐х теж
видовбали запорожцi. Над зображенням був нiби й напис: "Пий та ┐ж, добрий
чоловiче".
До Ненаситця добиралися рiзними шляхами: водою i суходолом. Коли ┐хали
суходолом, то зараз за мiськими дачами дорогу перерiзував тунель ново┐
Мерефо-Херсонсько┐ залiзницi. Далi доводилося про┐жджати бiля двох
високих. могил-близнят; одна могила лежала лiворуч од шляху, друга -
праворуч.


ЩОБ БУЛО ЧУТИ НА ВСЮ УКРАпНУ


Влiтку 1925 року на вулицях Катеринослава замайорiла велика кольорова
афiша. В нiй повiдомлялося, що до мiста при┐хала перша ки┐вська капела
кобзарiв, яка виступить в оперному театрi з концертом. Далi в афiшi
повiдомлялося, що перед початком концерту лекцiю про кобзу та кобзарiв
прочита║ професор Д. I. Яворницький.
Iм'я Дмитра Iвановича викликало великий iнтерес до концерту, i квитки
розкуплено ще за кiлька днiв до концерту.