"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

ви й не чули.
- Дякую! Постара║мося при┐хати.


З ЙОГО ПЕРЕПУСТКОЮ_ _

У селi Вовнiгах, що розкинулося на березi Днiпра нижче
Днiпропетровська, Дмитро Iванович бував дуже частим гостем. Там чимало в
нього було приятелiв, до яких учений заходив вiдпочити, живе слово почути,
якусь рiч розшукати.
Уперше вiн заглянув туди 1904 року. Десь довiдався вчений, що в дiда
Корнiя Пиндича - старого рибалки - зберiгаються двi коштовнi речi:
козацька шаблюка та пiстоль з кремiнним запалом. Зайшов Дмитро Iванович до
хати, привiтався, розпитав, як живуть. Його цiкавило все - де, чим i як
ловлять рибу, розпитував про вбрання на селi, про весiлля, уважно
прислухався до мови, цiкавився звичаями, побутом. Сидiв з господарями до
пiзнього вечора, а потiм спитав:
- А чи зна║те, чого не я до вас прийшов?

- Скажете!
- Чув я, що у вас i досi зберiга║ться старовинна зброя. Чи можна на не┐
глянути?
- Можна! - вiдповiв дiд Корнiй.- Зараз покажу цю зброю.
Пиндич дiстав шаблю й пiстоль, передав ┐х Дмитровi Iвановичу. Було
видно, що речi сподобалися гостевi. Вiн уважно оглядав ┐х, обережно
торкався до них руками. Господарi дивилися на нього i чекали, що ж далi
буде, чого хоче вчений? Нарештi вiн, усмiхнувшись, ввiчливо сказав дiдовi
Корнi║вi:
- Дивлюсь я на цю шаблюку та на пiстоль i думаю, як би вони прикрасили
наш музей. Саме таких зразкiв збро┐ у нас i не вистача║. I хочу я вас,
голубе сизокрилий, дуже просити: подаруйте цi речi музею. Повiк вам буде
честь i слава!
Дiд Корнiй дуже любив цю зброю, часто показував сво┐м приятелям,
гостям, пишався, що вiн зберiг таку старовину. Тугий був дiд Корнiй на
подарунки. А цього разу зрадив себе. На превеликий подив усiй сiм'┐,
вiдповiв:
- Ну що ж, берiть! Нехай i мiй внесок буде в народному музе┐.
Дмитро Iванович щиро потиснув руки дiдовi Корнi║вi, дружинi та ┐хньому
синовi Андрi║вi, а потiм, виходячи з хати, сказав:

- Я напишу на всю вашу сiм'ю i ваших найближчих родичiв постiйнi
перепустки: заходьте по них до музею безплатно.

З того часу Пиндичi стали частими вiдвiдувачами музею.
...В iншого селянина того ж села Дмитро Iванович роздобув чумарку.
При║мно, що цi речi i досi зберiгаються в музе┐.

- Одного разу,- згаду║ Андрiй Пиндич,- я знайшов на околицi мiста
Катеринослава старовинну монету. Зразу ж вiднiс ┐┐ в музей. Дмитро
Iванович спершу очистив, потiм узяв лупу, розглянув i визнав, що це дуже