"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Нi, тут дива нема║. Бачите, я директор музею професор Яворницький.
Може, ви чули?
- Чути не чув, а в музе┐ був. Бачив там отакi штуки, як i в мене. А
коли повернувся - i думаю; вiзьму лопату, попробую, може, що-небудь i я
викопаю. От i викопав, бачите?
- Копати, сизий голубе, так не можна. Це не по закону. Копають не так,
кому як заманеться. Цим займаються археологи - люди, якi вивчають пам'ятки
минувшини. Ви ж копали без пуття, що, мовляв, знайду, те й вiзьму. Цього
вам не слiд було робити. А якщо ви хотiли золото викопати i розбагатiти,
то, повiрте менi,- не в могилах його шукають. Викиньте з сво║┐ голови цi
нiкчемнi мрi┐. Скажiть менi, дiдусю милий, ви письменний?

- Нi!
- От бачите, i розписатись не зможете?

- Не вмiю.
- Так от: письменнiсть ║ неоцiненний скарб для людини. Оцей вам скарб
треба шукати. I його не в могилi шукають, а в книзi.

- Та я розумiю. Так злиднi за┐ли, темнота наша... Не до грамоти!
Дмитро Iванович присiв на призьбi, склав акта про розриту могилу i
занотував туди всi речi, що ┐х викопав дiд Охрiм.

- Тут слiд вам розписатись, дорогий друже,- звернувся Яворницький,- та
жалко, що не вмi║те. Як же бути?
- Та я хрестика ставлю: ото й уся моя грамота.

- Тодi ось тут ставте хрестика,- показав професор.Так от що, жалко менi
вашо┐ марно┐ працi. Всi оцi речi, що ви викопали, я заберу до музею: у вас
вони будуть без дiла, а там ми ┐х виставимо для огляду.

- А як же мiй труд? - спитав дiд Охрiм.

- Бачите, за цей труд держава не платить, бо ви по сво┐й несвiдомостi
зруйнували пам'ятку старовини, зiпсували деякi речi. Я вам трохи дам
грошенят за це, та раджу бiльше не шукати в могилах золота.

Дмитро Iванович не мав грошей, щоб оплачувати таку роботу, не мав ┐х i
на придбання експонатiв. Однак вiн пожалiв працю дiда Охрiма i, скiльки
мiг, заплатив iз сво║┐ кишенi.
- Ось вiзьмiть десятку. Це вiд себе даю.

- Спасибi й за це.
- Ну, бувайте здоровенькi. Дякую, що приберегли, не розгубили викопанi
речi.

- Бувайте, щасти вам!
- Ось що,- згадав Дмитро Iванович.- Виберiть у недiлю час i при┐здiть
до музею. Та не самi, а вiзьмiть з собою побiльше селян. Там, у музе┐, я
багато чого розповiм вам: i про археологiю, i про скарби, i про таке, що