"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

подi┐. Ще здаля побачив вiн розриту могилу. Але туди одразу не пiшов.
Спочатку вивiдав усi подробицi про розриту могилу в селян.

- Тут у нас дiд Охрiм з сво┐м сином та жiнкою цiлими ночами розкопу║
могили, шука║ якогось золота,- розповiдали селяни.- Ми йому кажемо: облиш,
Охрiме, кинь цю дурну затiю.
- Ну й що ж вiн там викопав? - спитав ┐х Дмитро Iванович.
- Скарбiв так i не знайшов, а все попадаються якiсь череп'я, кiсточки,
старовинна iржава зброя тощо,- вiдповiли дiди.

- А де ж вiн живе, той дiд Охрiм?

- Он, бачите, стара хата пiд соломою, друга вiд краю,- показали дiди.
Професор попрямував до двору дiда Охрiма. У дворi - тиша, вiконницi
зачиненi. "Значить, спить дiд",- подумав археолог. Постукав у вiкно - не
чути. Тiльки пiсля другого, дужого стукоту вiдчинилися дверi й на порозi
з'явився невеличкий сивий дiдок iз заспаними очима, з розкуйовдженою
чуприною на головi.
- Здрастуйте, дiду Охрiме!
- Здрастуйте! А звiдки ви мене зна║те? - трохи злякано запитав старий.
- Як не знати! Чутка пройшла по всiй губернi┐, що ви тут золотий скарб
викопали. Чи правда?
- Ну, якi ж тепер люди пiшли: тiльки взявся за лопату, тут уже й скарб
викопав, начебто це картоплю копати!

- А що ж ви там викопали?
- Та он лежить череп'я, кiсточки, бронзове вiстрячко i всякi там
залiзячки, а скарбу так-таки й не викопав,- бiдкався дiд Охрiм.

- У вас водички можна напитися? - спитав Дмитро Iванович.
- Та чого ж, можна! А хто ви будете, вiдкiля йдете i куди пряму║те? -
поцiкавився дiдок.
- Та я сам з Катеринослава, при┐хав сюди, щоб оглянути пам'ятки, та й
могилами зацiкавився,- вiдповiв Яворницький.- А добра у вас водичка.
Спасибi. Цiкаво все-таки, покажiть, що ви викопали.

Дiд Охрiм розсортував накопанi речi на двi купки: в одну з них вiн
склав, як йому здавалося, малоцiннi речi - кiсточки, а в другу - коштовнi
речi: залiзнi стремена бронзовi наконечники стрiл, кинджал тощо.

- Чув я,- каже дiд Охрiм,- що отакi штуки, як я накопав, можна продати.
Чи не купите?
- Дозвольте менi, добрий чоловiче, розглянути ┐х.
- Прошу, дивiться.
- А цiкаво, скiльки б ви, голубчику, хотiли взяти за оцi маслачки та
залiзячки? - спитав археолог.
- Четвертну дасте?
- Та що це ви, добрий чоловiче, воли продаете, чи що? Хiба ж таку цiну
можна правити?
- Я ж скiльки ночей не спав, усе копав, трудився, а вас цiна моя диву║!