"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу авторачерепочкiв та люльки, нiчого путящого не знайшов.
- Погано, мабуть, шукали! - Чому ви так дума║те? - А тому, що тут нашi покровчани пiсля великих дощiв i весняно┐ поводi багато всяко┐ всячини пiдбирали. - Що ж саме пiдбирали? - Тут знаходили пiстолi, кинджали, шаблюки, рушницi, гармати, ядра, кулi, свинець, дрiт, глечики, кахель, перснi, бочки з смолою, прошарки вугiлля, склепи сухарiв, купки пшеницi, гудзики, пряжки, намисто, грошi, люльки-носогрiйки та людьки-буруньки. - А де ж усе це подiлося? Може, вкажете, в кого воно зберiга║ться? - Е-е-е, де тепер його знайдеш! - журився дiд.Багато чого розгубили, а то порозкидали, розламали, бо ми люди темнi; не зумiли зберегти, а бачу, що цi штуки, мабуть, потрiбнi для чогось. Обидва повагом iшли по Сiчi, гомонiли мiж собою, непомiтно й до села дiсталися. - Ось i моя хата! - вказав палицею Митрофан Чорний. Пiдiйшли ближче. Хата стояла бiля само┐ запорозько┐ церкви. Яворницький придивився до хати, обiйшов ┐┐ з усiх бокiв, а потiм спитав Чорного: - Ви свою хату добре зна║те? - Та начебто добре. Мiй батько розповiдав, що в цiй хатi 1747 року запорожцi раду радили. Митрофане, зберiгати цю хатину, доглядати ┐┐. А я вiзьму ┐┐ на облiк, як дорогий пам'ятник минувшини. Митрофан Чорний, як виявилося, був гостинна людина. Вiн запросив iсторика до хати, нагодував його i залишив у себе переночувати. Господар приготував для вченого добре лiжко, але Дмитро Iванович категорично вiдмовився вiд такого комфорту, вiн попросив господаря принести в хату оберемок соломи. На цю солому кинув просте рядно, поклав укривало. - Запорожцi не любили нiжитися,- кинув Яворницький. Другого дня Дмитро Iванович за допомогою Чорного знайшов у селянина Корнiя Забари чотири сволоки, якi збереглися вiд запорозьких хат ще з 1710 року. Таку ж знахiдку виявив i в другого мешканця Покровського - Клима Пироговського. Повернувшись пiсля довгих мандрувань знову до Митрофана Чорного, Яворницький сказав йому: - А що, дiду, як ми завтра сходимо з вами на Сiч? - А чого ж, я охоче пiду. Тiльки що ми там будемо робити? - Пошука║мо козацьких могил. - Добре, деякi могили i я знаю. Чого ж - ходiмо! Мандрiвники взяли собi на пiдмогу ще трьох чоловiкiв з лопатами. За кiлька днiв вони розкопали шiсть невеличких запорозьких могил. Але тiльки в останнiй, сьомiй, натрапили на знахiдки. На цiй могилi стояв невеличкий хрест з написом: "Раб божий Иоанн - Титаровского куреня". Заглибившись у могилу на один сажень, Яворницький знайшов соснову |
|
|