"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

черепочкiв та люльки, нiчого путящого не знайшов.

- Погано, мабуть, шукали!
- Чому ви так дума║те?
- А тому, що тут нашi покровчани пiсля великих дощiв i весняно┐ поводi
багато всяко┐ всячини пiдбирали.
- Що ж саме пiдбирали?
- Тут знаходили пiстолi, кинджали, шаблюки, рушницi, гармати, ядра,
кулi, свинець, дрiт, глечики, кахель, перснi, бочки з смолою, прошарки
вугiлля, склепи сухарiв, купки пшеницi, гудзики, пряжки, намисто, грошi,
люльки-носогрiйки та людьки-буруньки.
- А де ж усе це подiлося? Може, вкажете, в кого воно зберiга║ться?
- Е-е-е, де тепер його знайдеш! - журився дiд.Багато чого розгубили, а
то порозкидали, розламали, бо ми люди темнi; не зумiли зберегти, а бачу,
що цi штуки, мабуть, потрiбнi для чогось.

Обидва повагом iшли по Сiчi, гомонiли мiж собою, непомiтно й до села
дiсталися.
- Ось i моя хата! - вказав палицею Митрофан Чорний. Пiдiйшли ближче.
Хата стояла бiля само┐ запорозько┐ церкви. Яворницький придивився до хати,
обiйшов ┐┐ з усiх бокiв, а потiм спитав Чорного:

- Ви свою хату добре зна║те?
- Та начебто добре. Мiй батько розповiдав, що в цiй хатi 1747 року
запорожцi раду радили.
- Ти бач! Та ви живете в iсторичнiй хатi! Це добре. Раджу вам, дiду
Митрофане, зберiгати цю хатину, доглядати ┐┐. А я вiзьму ┐┐ на облiк, як
дорогий пам'ятник минувшини.
Митрофан Чорний, як виявилося, був гостинна людина. Вiн запросив
iсторика до хати, нагодував його i залишив у себе переночувати. Господар
приготував для вченого добре лiжко, але Дмитро Iванович категорично
вiдмовився вiд такого комфорту, вiн попросив господаря принести в хату
оберемок соломи. На цю солому кинув просте рядно, поклав укривало.
- Запорожцi не любили нiжитися,- кинув Яворницький. Другого дня Дмитро
Iванович за допомогою Чорного знайшов у селянина Корнiя Забари чотири
сволоки, якi збереглися вiд запорозьких хат ще з 1710 року. Таку ж
знахiдку виявив i в другого мешканця Покровського - Клима Пироговського.
Повернувшись пiсля довгих мандрувань знову до Митрофана Чорного,
Яворницький сказав йому:
- А що, дiду, як ми завтра сходимо з вами на Сiч?

- А чого ж, я охоче пiду. Тiльки що ми там будемо робити?
- Пошука║мо козацьких могил.
- Добре, деякi могили i я знаю. Чого ж - ходiмо!

Мандрiвники взяли собi на пiдмогу ще трьох чоловiкiв з лопатами. За
кiлька днiв вони розкопали шiсть невеличких запорозьких могил. Але тiльки
в останнiй, сьомiй, натрапили на знахiдки. На цiй могилi стояв невеличкий
хрест з написом: "Раб божий Иоанн - Титаровского куреня".
Заглибившись у могилу на один сажень, Яворницький знайшов соснову