"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора - Ну, спасибi вам за цiкаву розповiдь. Бувайте здоровi.
Бувайте, пане, здоровi, Як воли та корови! Бувайте, пане, здоровi, Та й нас не забувайте!.. Етнограф хутко дiстав з кишенi записну книжечку i зразу ж занотував цi слова. Майже щороку, влiтку, Дмитро Iванович вiдвiдував iсторичнi мiсця, де була Запорозька Сiч. Туди вiн ┐здив не просто для прогулянки, а проводив науковi дослiдження, вивчав села, що розкинулися навколо Сiчi. Найчастiше такi мандрiвки i пошуки скарбiв минувшини проходили не в одинцi, а в дружбi з вiрним побратимом, укра┐нським фольклористом, етнографом i педагогом Яковом Павловичем Новицьким (1847-1925). пх ║днала щира любов до iсторi┐, фольклору, етнографi┐, культури свого народу; ║днало пристрасне бажання пройтись "слiдами запорожцiв". Д. I. Яворницький любив Якова Павловича, як рiдного брата. У сво┐х "коханим", "любимим" i "голубчиком сивим". "Мо║ життя,- писав вiн до Я. П. Новицького 18 сiчня 1885 року,- в науцi. В нiй мо║ життя, в нiй мо║ серце, в нiй моя пристрасть, увесь мiй юнацький запал"[17]. Якось iсторик помандрував у мiстечко Покровське, що на правому березi рiчки Пiдпiльно┐. Саме тут була остання Запорозька Сiч. Обходив Дмитро Iванович це мiсце вздовж i впоперек, але нiчого не знайшов. Вiд тако┐ невдачi засумував Дмитро Iванович. Iшов по Сiчi з опущеною головою, з торбою за плечима. Глянь, а бiля нього, як з-пiд землi, вирiс дебелий засмаглий дiд з бiлою головою, за плечима в нього висiв ятiр, а в руках - палиця. Яворницький зрадiв i зразу ж кинувся до нього. - Скажiть, дiдуню, ви тутешнiй? - Тутешнiй! - Де ж ви були, куди йдете? - Рибу ловив, а це пора й додому! - Звiдкiля ж ви, як вас звати? - Яз Покровського, а звати мене Митрофан Чорний! А ви тут що поробля║те? - поцiкавився дiд, оглядаючи незнайомого чоловiка в капелюсi. - Я шукаю запорозьку старовину. Та не пощастило менi: окрiм глиняних |
|
|