"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Але цього разу вiн i до половини пiснi не дiйшов, i чути з тону голосу
й з нерiвного свисту сопiлки, що вiн знову не витрима║.

- Слухай, Хомо, що я тобi скажу: хай уже цю пiсню ти виведеш менi на
голос iншим разом, а тепер заспiвай менi яко┐-небудь або запорозько┐, або
гайдамацько┐.
I Хома Провора заспiву║ нову пiсню. I отак скiльки пiсень попало в
записну книжку Яворницького вiд Хоми Провори! I яких пiсень! Як тiльки вiн
почне виводити голосом яку-небудь пiсню, як тiльки вiн загра║ на сво┐й
сопiлцi, так уже й чути, що то стародавня, самобутня i нi з чим не
зрiвняна пiсня. Багато цiлих годин i цiлих тижнiв, веселих i сумних (бiльш
за все сумних), провiв Яворницький з Хомою Проворою, заслухуючись його
грою на сопiлцi i тiшачись його мелодiйними пiснями, якi за душу брали,
але нiколи не бачив його, щоб вiн плакав вiд iншо┐ пiснi, опрiч наведено┐.
Чому саме ця пiсня розхвилювала до слiз Хому Провору - так i лишилося
невiдомо: Дмитро Iванович не став сво┐ми розпитуваннями тривожити його
хвору душу, сам же вiн з приводу цього завжди залишався нiмим як риба.

Крiм пiсень, Хома Провора багато знав переказiв, легенд, рiзних
оповiдань про минуле. Розповiдав вiн захоплююче, цiкаво, дохiдливе. Багато
можна знайти на Укра┐нi, в рiзних закутках, розповiдачiв-боянiв, але
далеко не всякий з них володiв даром передавати сво┐ розповiдi в таких
художнiх образах, з такою живою мiмiкою i з таким неудавано веселим
гумором, як це передавав i зображував Хома Провора. Мало того: Хома
Провора розповiдав не тiльки художньо, але й оригiнальне.

- У якомусь царствi, у якомусь государств! була царiвна, така начитана,
така написана...
- Як же то "написана"? Хiба так можна казати?

- А чому ж не можна? Як кажуть "начитана", то повиннi казати i
"написана".
- Ну добре: "Така начитана, така написана".

- Така, кажу, начитана, така написана, що он яка! Зробила вона собi
корабель, iзгрузила його грузом, сiла в нього та й гайда по морю, по
окiяну. Тут де не взялася буря! Як пiдхопила вона той корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула аж у Гамазонське царство... А як ви там
записали?

- А ось як: "Тут де не взялась буря! Як пiдхопила вона той корабель та
як хуркнула!.."
- Не так!
- А як?
- Де не взялася буря! Як пiдхопила вона той-корабель та як
х-у-р-к-н-у-л-а! Та й викинула корабель аж у Гамазонське царство!

Розповiдач саме домагався того, щоб записувач так само роздiльно й з
такою ж iнтонацi║ю i наголосом записав "хуркнула" та iншi подiбнi слова,