"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Вiдтворити риси обличчя нацiонального героя укра┐нського народу взялася
талановита учениця М. М. Герасимова, кандидат бiологiчних наук Г. В.
Лебединська. "I. Д. Сiрко,- зазначала вона,- помер зовсiм не молодим. Про
це свiдчать зарослi шви черепа та вiдсутнiсть зубiв. Нам бажано б
вiдтворити риси обличчя в молодому вiцi. На це, звичайно, потрiбен час. А
поки що вже вiдтворено риси Iвана Сiрка в профiль та анфас - саме такими,
якими вони були в останнi днi його життя".

Вже пiзнiше погруддя, виконане за портретом Р║пiна, було замiнено.
Майстри ливарного цеху Нiкопольсько┐ райсiльгосптехнiки М. А. Брей та I.
К. Мелешко вiдлили нове погруддя Сiрка за портретом, присланим з Iнституту
iменi Миклухи-Маклая. Погруддя ма║ висоту 1 метр 25 сантиметрiв. Унизу
чита║мо напис: "Кошевому атаману войска Запорожского И. Д. Сирко. Умер
1680 г.".
Так на Днiпропетровщинi у зв'язку з 300-рiччям возз'║днання Укра┐ни з
Росi║ю увiчнено пам'ять про Iвана Сiрка.

У СТЕПУ ШИРОКОМУ_ _

I я вирiшив поповнити мiй архiвний
матерiал матерiалом археологiчним.

З промови Д. I. Яворницького на ювiле┐

Д. I. Яворницький пiд час археологiчних розкопок часто зустрiчався з
простими людьми, якi сво┐ми розповiдями збагачували його матерiальну та
духовну скарбницю. Про цi зустрiчi з людьми багато залишилось цiкавих
спогадiв. Але нiхто краще не мiг розповiсти про них, як сам Дмитро
Iванович.
Отож i переповiмо окремi фрагменти з його книжки "По следам
запорожцев", в якiй свого часу були опублiкованi цi розповiдi.
Був лiтнiй день. Сонце так пекло, що копачi познiмали з себе сорочки й
пiдставили спини пiд слабенький вiтерець, щоб прохолодити тiло й зiгнати
рясний пiт з обличчя. Копачi примiтили, що до них шкутильга║ степом якийсь
дiд. Його, видно, зацiкавило, що то люди тут роблять. Вiн, не довго
думаючи, пiдходить до могили, забира║ться на високий бiчний гребiнь,
дивиться вниз i кричить:
- Пани, здоровi були!
- Здоров був, дiду! Що доброго скажеш?

- Скажу вам, що не тут ви копа║те!

- А де ж би нам копати?
- Копати б вам у Нешкребiвцi!
- А що ж у тiй Нешкребiвцi ║?
- Що у тiй Нешкребiвцi ║? Там ║ могила i поверх тi║┐ могили орел сiда,
а всерединi ┐┐ дванадцять ставникiв сто┐ть, у тих ставниках дванадцять
свiчок горить, а пiд ставниками дванадцять пiстолiв лежить, а пiд тими
пiстолями дванадцять бочок з золотом закопано. Так от де б вам копать!