"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

iмi║м все средства, i до тих пор iз него не вийдем, пока, при всесильной
божьей домощi, не увидим конца свого дiла. Iтак, ми, войсько Запорожсько║
низовое, не желаем воевать i бить в распрi с вашею милостiю i со всiм
кримским панством; однако, ║сли снова увидiм с вашей сторони повод к
войнi, то ми вза┐мно яе побо┐мся напасть на кримское панство. Iзложив все
║то, желаем вашей ханской мосцi доброго здоров'я i счастливой жизнi. Вашей
ясновельможной ханской мосцi доброжелательние приятелi Iван Сiрко, атаман
кошевой, со всiм войска низового Запорожського товариством"[14].

Як бачимо, i цього листа написано з у┐дливою дошкульнiстю й дотепнiстю,
властивою запорожцям. З його сторiнок поста║ образ розумного, хороброго,
далекоглядного й чесного ватажка низового вiйська Запорозького.
I. Д. Сiрко помер 1 серпня 1680 року в запорозькому селi Грушiвцi, на
сво┐й пасiцi.
Велична могила, пiд якою поховано прах козацького полководця, сотнi
рокiв стояла в Капулiвцi на високiй прямовиснiй кручi, об яку бились
невтомнi хвилi Славутича.
Бiля пiднiжжя могили, обнесено┐ гарною ажурною огорожею, влiтку було
багато квiтiв. Пiд задумливими акацiями на гранiтному п'║десталi в 1954
роцi, в днi святкування 300-рiччя возз'║днання Укра┐ни з Росi║ю, було
встановлено погруддя (за малюнком Р║пiна) запорозького ватага Iвана Сiрка.
На гранiтнiй плитi навiчно викарбуванi слова: "Тут похований кошовий
отаман вiйська Запорозького Iван Дмитрович Сiрко - 1.VIII.1680 р." А нижче
могили - ще одна плита з написом; "На цiй мiсцевостi знаходилась
Запорозька Сiч, яка була центром запорозького козацтва i вiдiграла
прогресивну роль в iсторi┐ укра┐нського народу".

Могила Сiрка зберiгалася в Капулiвцi й до наших днiв. Та з'явилась
загроза розмиву могили. Води Каховського моря з роками почали все ближче
пiдступати до берега. Отже, могилу Iвана Сiрка треба було рятувати.
Громадськiсть республiки висловилася за перенесення праху колишнього
отамана в iнше мiсце.
У квiтнi 1967 року Днiпропетровський облвиконком прийняв постанову про
перенесення останкiв кошового отамана Iвана Сiрка на так звану Сторожову
могилу, що сто┐ть поблизу колишньо┐ Сiчi, неподалiк села Капулiвки.
Виконання цi║┐ постанови було покладено на комiсiю в складi 9 осiб. При
розкопцi могили 23 - 24 листопада 1967 року виявилось, що Сiрко лежав у
дубовiй трунi, на ньому була шапка, виготовлена з соболиного хутра,
частина одягу, червона китайка, якою за звича║м вкривали козака свого
отамана, проводжаючи в останню путь. Фахiвцi встановили, що Сiрко помер
вiком 70 - 75 рокiв, мав зрiст 174 - 175 сантиметрiв.
Зараз Сторожова могила умiлими руками обладнана, височить погруддя
Сiрка, зробленi схiдцi. Тут же сто┐ть i старий пам'ятник, який запорожцi
поставили на першiй могилi Сiрка. Навколо могили шумлять гiлчастi акацi┐.
На великий жаль, портретного зображення отамана Сiрка iсторiя нам не
залишила. Отож було вирiшено звернутися в Iнститут етнографi┐ iменi
Миклухи-Маклая АН СРСР.
27 листопада 1967 року череп I. Д. Сiрка було передано в лабораторiю
пластично┐ антропологiчно┐ реконструкцi┐ вiдомому вченому М. М.
Герасимову, Та смерть професора перешкодила виконати цю складну працю.