"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

за ним запорожцi.
Сiрко швидко спорядив двохтисячний загiн козакiв, сам скочив на коня й
кинувся навздогiн хановi, але наляканий хан так швидко накивав п'ятами, що
наздогнати його запорожцям не вдалося.
- Що ж, батьку, нам робити з трупами яничарiв: закопувати ┐х у землю,
чи як? - спитали козаки Сiрка.
- Нi, в нашу святу землю бусурменiв не треба ховати. Прорубайте
побiльше ополонок i - в Днiпро ┐х: звiдкiль прийшли, нехай туди й пливуть!
Звiстка про безславну загибель яничарiв у Сiчi швидко долетiла до
турецького султана. Вiн страшенно розгнiвався на свого вiзира, який
напоумив його на цю безглузду операцiю. Спочатку султан хотiв скарати
вiзира на горло, а потiм зглянувся: дарував йому життя, але загарбав усе
його майно, а самого вiзира назавжди заслав на острiв Родос.
Пiсля цi║┐ поразки турки довго не насмiлювалися затiвати походи проти
запорожцiв. Зате Сiрко не залишився в боргу.

1675 року в кiнцi липня вiн скликав раду запорозького товариства, на
якiй було вирiшено: помотатись хановi за харцизький наскок на Сiч, за
тривоги й шкоду, завдану низовому товариству. Нехай зна║ хан, що запорожцi
не стерплять кривди й зневаги. Кошовий отаман наказав сво║му вiйську
пiдготуватися в похiд, запастися харчами й вiйськовим спорядженням на три
тижнi.

Сiрко вiдiбрав 20 тисяч найхоробрiших козакiв, перейшов Днiпро i швидко
повiв сво║ вiйсько на Крим. А щоб не помiтили його вороги, вiн пiшов не
просто на Перекоп, а взяв лiворуч - степом, а потiм швидко пройшов
знайомий йому брiд через Сиваш.
Усе робилося за наперед розробленим планом. Сам Сiрко з чотирма
тисячами козакiв зупинився бiля ворiт Криму - броду Сиваша, решту вiйська
подiлив на кiлька загонiв i пiд керiвництвом досвiдчених ватажкiв вiдрядив
у Крим, щоб "пiдпустити диму" хановi. На п'ятий день усiм загонам наказано
повернутись до броду. За п'ять днiв вони потрясли весь Крим: мiста й села
вiддано вогню й мечу. Хан ледве встиг вискочити з сво║┐ столицi Бахчисарая
i разом з агами та мурзами сховався в горах. За ним бiгли татари,
рятуючись вiд запорожцiв. Коли хан почув, з яким невеликим вiйськом Сiрко
наполохав увесь Крим та яким шляхом вiн проскочив у його царство, зiбрав
50 тисяч татар i кинувся з сво║ю ордою до Гнилого моря - до сиваського
броду, щоб замкнути козакiв.

Хоч який хитрий був старий хан, та Сiрко був ще хитрiший. Кошовий
отаман розгадав намiри хана ще тодi, як досилав козакiв у Крим. Вiн не
тiльки не кинув броду напризволяще, а навпаки - сам засiв там.

Запорожцi поверталися з трофеями до броду. I ось тут натрапили вони на
орду, що пiдступала до Сiрка. Враз ударили з тилу, розбили вiйськовi
загони хана, взяли кiлька тисяч у полон татар i туркiв, навiть мало не
схопили самого хана.
Пiсля цi║┐ блискучо┐ перемоги Запорозьке вiйсько забрало великi
татарськi табуни овець i визволило з полону сво┐х братiв-невiльникiв.
Потiм перейшли сиваський брiд, а далi подались на Запорожжя.