"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

козаки пiсля добро┐ вечерi у святвечiр поснуть. Задум був такий -
заскочити сiчовикiв зненацька й вигубити ┐х.
Настала зима. Морози скували Днiпро. Хан посадив 15 тисяч яничарiв на
добрих коней, узяв свою сорокатисячну орду й, тримаючись далi вiд Днiпра,
щоб не помiтили запорожцi, повiв вiйсько на Укра┐ну.

Як оповiда║ iсторик, на третю нiч рiздва, пiзньо┐ пори, хан пiдiйшов до
Сiчi й несподiвано захопив варту, що була на вiддалi вiд коша. Старi
загартованi козаки, що стояли на вартi, хоч i зазнали тяжких тортур, усе ж
нiчого не виказали. Але мiж ними був один молодий козак, який спокусився
тим, що хан пообiцяв йому волю й нагороду, розповiв, що всi запорожцi
перепилися й сплять по куренях. У Сiч можна пройти через ║диний вiдкритий
перелаз.

Хан зрадiв цiй звiстцi, вирядив з козаком усiх яничарiв у Сiч i наказав
┐м вирубати сонних запорожцiв усiх до ║диного, а Сiрка схопити живцем.
Вiддавши такий наказ, хан оточив сво┐м вiйськом усю Сiч i пильнував,
щоб нiхто з козацтва не втiк пiд час рiзанини. Але султан i хан пошились в
дурнi з сво║ю стратегi║ю. Вони не знали, що саме на рiздво, за старим
звича║м, багато козакiв, якi зимували по днiпровських низових лугах та
островах, прибували до коша обирати вiйськову старшину. Всi цi козаки, якi
теж ночували в куренях, були тверезi.
Стояла морозна нiч. Запорожцi й гадки не мали про лихий намiр ворога,
вони зашпунтували сво┐ куренi й безжурно вiдпочивали в них. Яничари через
вiдчинену хвiртку тихо зайшли на територiю Сiчi, захопили виходи, гармати
i вже були готовi кинутися на сонних козакiв.
Саме в цей час в одному куренi, де було 150 чоловiк, прокинувся козак
Шевчик. Вiн виглянув i не пойняв вiри сво┐м очам: усi вулицi Сiчi густо
заповнили турки.
Кмiтливий козак не розгубився, а тихенько свиснув тим, що не спали й
грали в карти, збудив iнших сво┐х товаришiв. Про пiдступний напад дiзнався
курiнний отаман; вiн наказав частинi козакiв узяти мушкети й стати бiля
вiкон, щоб безперервно стрiляти просто в натовп туркiв, iншим - заряджати
рушницi та подавати стрiльцям. Усе це робилося тихо й швидко. Коли всi вже
були напоготовi, курiнний наказав вiдчинити вiкна й стрiляти в яничарiв.
Одностайнi пострiли збудили всiх i осяяли спалахами всю Сiч. Почали
стрiляти й з iнших куренiв. Пострiлами скошували враз по два-три яничари.
Вороги розгублено стояли перед запорожцями, як на долонi. А з вiкон по них
безупинно поливали свинцем. Яничари метушилися, панiчно бiгали по вулицях,
шукаючи порятунку. Але всюди наскакували на смертоносний вогонь.
Коли живих яничар лишилося мало, запорожцi за командою Сiрка припинили
вогонь з вiкон. Вони вискочили з куренiв, озбро║нi мушкетами, луками,
списами, шаблюками, а то й дрюччям, i зав'язався бiй врукопаш.
Настав ранок. Сонце освiтило жахливу картину, вулицi були заваленi
замороженими трупами. З 15 тисяч яничарiв лише пiвтори тисячi втекло з
Сiчi через ║дину вiдчинену хвiртку. Непроханi гостi, як навiженi, бiгли
свiт за очi. В полон було взято 150 яничарiв i чотири аги, а полягло ┐х 13
500. У нiчному бою загинуло 50 козакiв i 80 поранено.
Коли хан, який стояв бiля Сiчi, почув про страшну поразку, вiн поспiшно
зняв облогу i щодуху помчав у Крим, увесь час оглядаючись, чи не женуться