"Иван Шаповал. Слiдами запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

башту. А французький фронт стояв тодi аж за сiмдесят миль вiд Дюнкерка.

Кажуть, що французьке командування було невдоволене "самоуправством"
запорожцiв. Сiрка звинувачували в тому, що вiн порушив правила ведення
вiйни, усталенi в квропi ще з часiв Александра Македонського. Проте це не
завадило сучасникам гiдно оцiнити геро┐зм i вiйськову майстернiсть
козакiв.

На французькому березi Ла-Маншу було поставлено бюст Iвана Сiрка. Д. I.
Яворницький у свiй час радив I. Ю. Репiну подивитися на той бюст i
використати його для картини "Запорожцi". Р║пiну не пiдiйшов цей бюст, бо
його вiдлито по пам'ятi, як писав про це художник.
Захищаючи рiдну землю вiд iнтервентiв, Сiрко не був байдужим до кривди,
яку iнколи зазнавали козаки вiд царських поплiчникiв. На Слобiдськiй
Укра┐нi 1668 року Iван Сiрко очолив повстання укра┐нських козакiв i
росiйських ратних людей у борнi з царськими во║водами. В цiй жорстокiй
сутичцi загинув син Сiрка Петро, сам же отаман попав у царську опалу.

Коли 1672 року Сiрко очолив старшинську опозицiю, що не бажала обирати
на гетьмана Укра┐ни Самойловича, царський уряд з намови Самойловича заслав
Сiрка в Сибiр (до Тобольська).
Хоч цар Олексiй Михайлович i недолюблював Сiрка за його волелюбство,
проте в грiзний час згадав свого засланця. .Як тiльки 300 тисяч туркiв
перейшли Дунай i хмарою кинулися на Подiлля, а потiм взяли курс на Ки┐в,
що загрожувало Росi┐, запорожцi зажадали вiд царя Олексiя повернути на Сiч
грозу бусурманiв - Сiрка. Цар був змушений вiдпустити запорозького ватажка
на Сiч.
Але, перед тим як вiдпустити Сiрка, цар запросив до сво┐х палат
патрiарха i в його присутностi змусив запорозького отамана дати присягу на
вiрнiсть царськiй величностi.
Повернувшись iз заслання. Сiрко здiйснив кiлька походiв на Кримське
ханство i причорноморськi турецькi фортецi. Пiд його керiвництвом
запорожцi визволили з неволi багато укра┐нських i росiйських полонених.
Запорозька Сiч для завойовникiв була бiльмом на оцi, вона сковувала
орду, не давала ┐й розгулятися на широких просторах Укра┐ни й Росi┐.
Низовi козаки часом завдавали кримському хановi й турецькому султановi
великих прикростей.
Султан Магомет IV ще здавна виношував план пiдкорити собi Запорозьку
Сiч. Спочатку вiн спробував схилити запорожцiв до покори, але з цього
нiчого не вийшло. Тодi вiн надумав будь-що знищити Сiч, а за одним заходом
i покiнчити з козацтвом.

Султан викликав до себе кримського хана, щоб у великiй та║мницi
розробити з ним план нападу на Сiч. Цей план обговорювали також на
спецiальнiй нарадi з кримськими агами й мурзами.
Восени 1674 року, коли вже план визрiв, султан дав наказ вiдправити на
кораблях з Константинополя в Крим п'ятнадцять тисяч добiрних стамбульських
яничарiв. Кримський хан пiдняв сорокатисячну орду i вирiшив, як настане
зима, стерти з землi Запорозьку Сiч.
Цю пiдступну операцiю надумали провести на рiздво, саме тодi, коли