"Улас Самчук. Mapiя (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Господар, господар! Вам лиш господар!..
- А що ж, дитино, бiльше? Хлiб, до хлiба, тепло, дiтки. А що ще? Хiба ж
краще у нас? Скiльки не жий, скiльки не працюй, а найми - найми. Нi? А
Мартин ото на днях i каже: трапиться порядний господар - двi десятини
вiдкрою. Заслужила, запрацювала.
- Тiточко, люба! Але ж я так люблю Корнiя! Я так його люблю!
Домаха дума║: "Корнiя? Зуби в нього i кучер нiчого. Але це i все.
Хатина одна мало не на вигонi. До того вiн матрос. Ти ще не зна║ш, що то
таке матрос. Де тiльки не бува, куди не ┐здить. Сiм лiт... Отак- тьху! - i
забув. Подумай, що може статися".
Ах, чи ж Марiя не дума║? Чи треба ще бiльше думати? Тiльки те й робить,
що дума║. Дума║, i не раз ряснi ядернi перлини спадають з очей i осипають
щоки.



VI

Одарка, жiнка Михайлова (батьки померли), каже:
- Гнате. Як ти собi хоч, а Марiя тобi не пара. Гнат робить з обрiзка
коси бритву, пiвдня над нею пора║ться, гострить i пробу║. Рудий волос
твердий, не тне. Випробову║ i гострить далi. Витривалiсть i впертiсть
переможуть. Мовчить.
- Он Юхимова Ганна, - продовжу║ Одарка,двi десятини поля, п'ять соток,
пару волiв i корову ма║. А хiба ти не бачив, як вона працю║? Не бачив, як
коло машини вправлялась з конюшиною? Висiвала, сама двi решетi... Не
бачив?
Бритва Гнатова нарештi тне. Намилю║ заросле пiдборiддя i спiва║:
Воли та корови часом поздихають, Бiле личко, чорнi брови (перерва):,_
повiк не злиняють.
Намилив, i зашкварчало пiд бритвою волосся. Сонце заходить, i бамка║
монастирський дзвiн. Одарка зiтха║, говорить про Трихона, що не дивився на
чорнi брови, взяв коровами - i тепер он господар на всю губу, про веприка,
який вже так угодувався, що не може встати, про вчорашнiй випадок з
кiньми, коли Михайло при┐хав вiд олiйницi, поставив конi "i якась хал║ра
так наполохала, що сани на трiсочки рознесли, а конi ледве зловили. I нащо
воно тримати таке нещастя".
Гнат мовчить i голиться. Поголивсь, шурнув долонею по щоцi - добре.
Набрав кварту води, нахилився над цебриком i доладно вимився. Пiсля до
лампадки полiз, вмочив у оливу пальцi i намастив волосся. Розчесане,
блищить i вiдлива║ золотом. Подивився у кусник розбитого дзеркала, моргнув
рижою бровою i все завершив чортiвськи звабливою усмiшкою.
Через кiлька хвилин Одарка лиш провела попiд вiкнами його спину.
Подався на вечiрню.
Зима, морози i снiги. Часом i метелицi заводили сво┐ викрути. Скоро
мина║ Пилипiвка. Загостить i загуля║ Рiздво. Дядьки чавитимуть "шкалики",
парубки гулятимуть з дiвчатами, тягатимуть на Водохрещi "колодку". Тут
"колодку" на Водохрещi виправляють. Деiнде - на масляну. Парубки - кожний
"пiвока" в кишеню, заломив вовнянку i пiшов... Вертаючись з вечiрнi.
Марiйка вже не так цуралася Гната. Йшли поруч i бiльше мовчали. Вiн