"Улас Самчук. Mapiя (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Улас Самчук.

Марiя


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


Матерям,
що загинули голодною смертю
на Укра┐нi в роках 1932-1933


Книга про народження Марi┐

I

Коли не рахувати останнiх трьох, то Марiя зустрiла й провела двадцять
шiсть тисяч двiстi п'ятдесят вiсiм днiв. Стiльки разiв сходило для не┐
сонце, стiльки разiв переживала насолоду буття, стiльки разiв бачила або
вiдчувала небо, запах сонячного тепла й землi.
Тих пару днiв, що прожила з заплющеними очима по народженню, не входять
у рахунок. Це не значить, що вона не бачила неба й землi. Вона вже чула
┐х, бо була ║ством, яке ворушилося, чуло голод i голосно про це
нагадувало. Коли ж ┐┐ тепла i радiсна мати селянка Оксана виймала з довго┐
пазухи груди, Марiя здалека вiдчувала ┐х, моргала усточками й намагалася
продерти сво┐ майбутнi оченята. Оксана, розумi║ться, допомагала ┐й,
прикладаючи груди до того мiсця, яке пiзнiше звалося устами, й двi нiжнi
теплi рожевi пелюсточки дружно обнiмали ┐х.
Прорвалося i полилося молоко. Оксана, з Марi║ю у пеленi, сидiла трохи
нахилившись, лiвою рукою притримувала крихiтну людинку, правою допомагала
грудям виконувати ┐х призначення. Голова ┐┐ похилена направо, очi спущенi
й закритi довгими повiками, а уста стуленi у легку й прозору усмiшку.
Оксана з побожним здивуванням подивляла свою першу мрiю, яка ось -
дивiться, жива репетлива дiйснiсть, i iм'я ┐й Марiя. У не┐ личко справжн║,
рожевеньке, з бiлим мачком на крихiтному носику й червоними плямками на
щiчках. У не┐ будуть оченята. Так. Будуть оченята, i вони бачитимуть. У
не┐ чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розiв'║ться,
розцвiте й пiзна║ добро i зло.
З нутра рветься й затриму║ться на половинi зiтхання радостi i разом
остраху, що груди ┐й ще не досить прибули.
Але боятися зовсiм не було причини. Груди ┐й, повiрте, вже давно
прибули. Вони повнi, набряклi, задавакуватi. Коли пелюстки Марi┐них уст