"Улас Самчук. Гори говорять! (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Дiвчата линули до нього, легiнi зуби гострили, але кожний потерпав за сво┐
щелепи, тому й не займали його.
Он вертиться дiвчинка. Вюнка, жвава, пахуча. В. очах тернинки, гляне -
опалить, бровами поведе - бритвою... Павло зна║ ┐┐. Чому б йому не знати.
Хто не зна║ в Ясiню й далi Манiвчуково┐ Марiйки. Давно вже Павлове око
нагнiтило ┐┐, але дарма. А вона з кожним роком краща║. Танцю║ легiнь, п║
вино, сипле музикам грейцарi. Хiба то для себе? Хай бачить вона, хай зна║.
Подивися, хто такий Цокан. Та й вона не пасе заднiх. I вона зна║ собi
цiну. Ось вона розгулялася. Очi горять, блещать агатами, щiчки - жаринки,
палають i манять - цiлуй!
Ех, було не було! Коли б .ще не вино в головi, а то тьмаво в очах.
Тiсно стало й зовсiм мало дiвчат. Брязнули цимбали нову гуцулку. Сам Павло
замовив i до Марiйки. А та метнулася й: - з неньовим ворогом негоднам
танцювати.
Опекли цi слова легiня. Сто очей упилися сюди, гнеться помiст та не
валиться.
-Ах, ти жабо, зацицькана! - вирвалося в нього. Раз-два, Павло вже з
любою крутиться швидко, швидко. Хай одважиться котра зробити так, як
Марiйка. Змете, знищить зрiвня║ з порохами. А та он клята пала║ вся й очi
мокрi. Плач, плач. Тут, голубко моя, не кiнець. Ми ще, горлице дика,
зобачимо. Пiсля до кутнього столу вiдiйшов, де в око рiжуться. Взяв карту
- ас. Банкують. Накрив грошi картою, - по банку!
Мече сусiд карту. Валет, сiмка, - досить! Собi!. Мече собi. -
Вiсiмнадцять. А ти? - Двадцять. - I потяг купу грошей до себе.
Кресаню збив на потилицю, на чолi пiт зiйшов, очi впер у стiл i
мовчить. - Ще картку!.. - Банку║. Ставить таляра. Перший програв, другий i
третiй за ним. - Банк!..
Мiша║ карти. Мiша║ так, що сиплються на всi боки. Пропасниця тiпа║ ним.
- Пива сюди!...
Зявилося пиво. Хильнув i до дна. Роздав наново карту. Обiйшло навколо,
везе. Зiрвав другий банк, мов не було. Захоплення найшло, ще пива замовив,
витер рукавом пiт. Знову карту взяв. Банку║ сусiд. Раз ударив i програв,
Другий - програв. Дiйшло до банку, накрив увесь - програв. Лють проняла.
Що за чортова доля така. Раз з тобою, мить - i проти тебе. Вихилив пиво i
ще гукнув одно.
На Марiйку хоч би зиркнув. Нема║ ┐┐ тепер. А дума вперто коло Марiйки.
Ще бiльше розбiра║ лють.
Карта кружля║. Одно за другим глушить пиво Павло й не счувся, як купа
грошей щезла зперед нього. А тут треба платити до банку. Грачi .байдуже й
спокiйно ведуть гру дальше. Павло череса розщiпнув, витяг i сво┐ банки.
Бe, безупинно б║ - на всi, на цiлий банк. Хай ┐х чорт тi грошi...
До пiвночi розiйшлася по корчмi чутка, що Павло програвся до останнього
таляра. Довiдалися про це всi, довiдалася й Марiйка. Цiлих двадцять байок
Залишився винен сво┐м спiвграчам. Устав i пiшов до дому.
Падав дощ, нiч чорна мов вугiль. Молодик-мiсяць купа║ться, зiйшов i
зараз зайшов. Гремлять потоки й попiд лiсом та горами гуде вiтер. Пiшов
Павло просто через Буковинку. Ох i гидко на душi. Пяний вiн? Нi, вiн
зовсiм не пяний. Хто, чорт бери, скаже, що вiя пяний? Он вiн йде, точиться
й силиться спiвати. Та хiба то вiн сам точиться. Вiтер його точить.
Проклятий вiтер! Поганюща, бодай ти зараз провалилася, нiч. - Йди геть.