"Улас Самчук. Гори говорять! (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Шибеницi з людьми довго стояли на площi й нiхто не смiв до них
пiдступити. На населення нагнано страх. Усе, що могло десь сховатися,
ховалося якмога далi з очей. Нiхто не знав, що сталося й за що вiшають
невинних людей. А гори й сонце дивилися на те й мовчали. Лиш порою,
здавалося, набiгав на них якийсь смуток i вони палали невидимим, але
чуйним гнiвом. Надходила пора великих змiн. У повiтрi чулася напруженiсть.
Навiть Павло, якого доля так покарала, з вибухом вiйни змiнився. Вiн знав,
що мусить йти до вiйська, до того самого вiйська, яке вiша║ його батька.
Пiдчас його перебування в лiкарнi Марiйка вийшла за Янчеюка. Як це
сталося, ми не знали. Знали лише, що легко це не сталося. I, вернувшись,
Павло прийняв цю вiстку досить спокiйно. Вiн навiть сумно посмiхнувся. -
Ну що-ж, - сказав вiн. Через кiлька днiв його покликано до вiйська й по
короткому часi опинився на Буковинi при штабi 5 Гонведського Сегединського
полку. З Марiйкою не прощався й навiть зовсiм перед вiдходом не бачив ┐┐.
Жила тепер високо десь на грунi й, мабуть, нiколи не сходила в низ. п┐
Гриця забрали також при першiй мобiлiзацi┐.
Юра служив при 12 Гонведському полку й як "штандовий" вiдiйшов на фронт
у "першi бо┐". Такий "перший бiй" пережив вiн коло Угнова в Галичинi.
Москалi розбили ┐х "на голову" й панiка, яка напала на мадярських воякiв,
розсипала врозтiч цiлi полки, з яких не лишилося майже нiчого. Москалi без
бiльшого спротиву перлися на Львiв. У Яворках Юра був перший раз ранений i
вiд┐хав з фронту до Лiнкену на Чехах
Фронт дiйшов До Карпат i заборсався в горах. На Тисi виникла потреба в
Добрих керманичах дарабами для армi┐. Оголосили це в полкових наказах на
фронтах i Павло негайно використав нагоду та в скорiм часi появився знов у
Ясiню, але вже як вiйськовий. За короткий час перебування на фронтi ожив,
пiдтягнувся. Тяжкого побиття не можна було й помiтити. Лише на лiвiй щоцi
залишилося кiлька знакiв, якi придавали йому ще бiльше задавакуватого
вигляду.
Праця на всiх гатях - Студенiй, Сухiй, Стебницькiй, Апшинецькiй у
повному русi. Спускали безлiч дерева для потреб держави й фронту.
Сподiвалися навали москалiв i закрiплялися, як могли. На всiх полонинах
здовж мадярсько-австрiйсько┐ гряницi, прокладали деревлянi дороги, копали
окопи та закрiпляли ┐х. Цивiльне населення також працювало для вiйни.
Дiвчата, пiдлiтки, дiди, молодицi,- все, що могло орудувати лопатою,
рискалем, келепом, вiд свiтанку до смеркання було при роботi. Ходив до
працi й я, ходила також Марiйка.
Доглядали над нами вояки саперних вiддiлiв. Праця тяжка. Во║ннi
працювали менше нiж ми, бо над ними не такий догляд. За Марiйку Павло,
зда║ться, забув. Перебуваючи в Ясiню, ходив вечорами з товаришами до
корчми, випивав, спiвав, залицявся до молодиць та дiвчат. Вiн знав, що
Марiйка сама, але зовсiм не квапився зiйтися з нею. Спав у касарнях коло
двiрця, але часто дiставав вiдпустку й лишався дома, або ходив до дiвчат.



11

Холодний осiннiй ранок. Над горами пiднiмаються тумани, лiси окутанi
сiрою непрозорою габою. Вiтер розгойду║ смереками, шумить, гуде й пре в