"Улас Самчук. Гори говорять! (Укр.)" - читать интересную книгу автора

5

А Павло не видержав. Вимився, зачесався, чомусь ще гуглю накинув й
подався через гору до Ясiня. Але й там сьогоднi порожньо. Коло мосту
"Тридцятка", де звичайно вешта║ться в свято юрба народу, сьогоднi лиш
кiлька дiдiв попiд жидiвськими крамницями на лавочках сидять i курять сво┐
довгi люльки. Вся молодь у Тисi. Там сьогоднi гульня. Там напевно i
Марiйка.
Павло зайшов до корчми й замiсць пива, вихилив одну за одною двi чарки
горiлки без закуски й подався до Тиси. Йшов, землi не чув. Йому здавалося,
що там уже давно всi зiбралися й тiльки на нього чекають. Вiн навмисне
спiзнився й зовсiм1 iз цього задоволений. Широкими, твердими кроками
ступав, посвистував, крисань на бiк. Уже здалека чути музику й гармiдер.
Над Тисою невеличкий майданчик. Там тепер утоптана трава, там
порозсiдалися на колодах легiнi, там дiвчата позаквiтчуванi, купчаться,
мов вiвцi в спеку, i чекають на танець.
Коло церкви розсiлися торгiвцi. Дешевi бляшанi хрестики, образки, губнi
гармонiки, свистуни, серця.
Павло намiрився просто до музик. "Вона" напевно там. Не помилився. До
нього вiдразу пiдiйшли кiлька хлопцiв. - Ну, що? Як? Погуляв у Ворохтi?
- А який вам бiс уже так скоро все поросказував? - Павло сплюнув. Не
любив говорити про такi речi. Став собi, гугля на опашки, руки на грудях
зложив i дивиться на музики. Там йде безконечна гуцулка. Легiнi крутять
дiвчатами, аж курява йде. Коломийки не вмовкають. Он i Марiйка. Червона,
очицi горять. Воно безупинно витанцьову║ з якимсь легiнем, який тримав
себе, мов молодий пiвник. Пiдiйшов Тулайдан.
- Не бачив ти Юри? - пита║ Павло так собi, щоб щось сказати. Вiн добре
зна║, де оберта║ться Юра. Напевно з тою чортовою Рухлею.
- Зрана тут був. Повертiвся, повертiвся й десь зник - каже Тулайдан.
- А не зна║ш, що то за пiвник он там коло Марiйки вертиться?
- Та ти хiба не зна║ш? Та це ж Гриць Янчеюк. Недавно з гонведiв
прийшов. Живе пiд Цапком. По мадярськи чеше хоч би мадяр.
- Видно одразу. Коли б так звернув йому щелепи, то ┐х може зацiпило б.
Х
Не подобався Павловi той Янчеюк вiд постолiв до кресанi. Стояв i
дивився. Гурт легiнiв коло нього, пiдбурюють до танцю. Але вiн не виявляв
звичайного зацiкавлення танцем. Витяг i закурив люльку, яку тiльки в
особливих умовах курив, попакував прудко димом i зпiд лоба слiдкував за
танцюючими. Стояв так з пiв години. Його нiхто не пiзна║. Всi дивуються.
Що сталося з Павлом ? Яка муха його вкусила? Побачив одного з тих, якому
програвся й був винен, покликав, виняв грошi й прилюдно заплатив. Мовляв,
дивiться собi й думайте, що хочете. Ще й у голос додав: - так, ти сучий
пасинку, порядно тодi мене обiбрав. Але по-друге я тобi покажу, як грають.
- "Ой, сучий сину, догра║шся ти менi!" - Це вiдносилося до того
"пiвника". Бач, пнеться цурупалок огидний. Танцюй, голубе, танцюй! Пика
твоя аж надто тендiтна. Як за┐ду ... Ех, як за┐ду, розсипляться тi тво┐
скалозуби.
Довго вибирав, кого б йому брати. Он химерне, соромливе дiвча. Раз-два,