"Улас Самчук. Чого не готь огонь (Укр.)" - читать интересную книгу автора

зондерфюрер Вайз - також з пропаганди, i точилась та мова довкруж
вiдомого, постiйного питання: що вони зроблять зi Сходом квропи, як
скiнчиться вiйна. Було багато пропозицiй перебудови, розбудови, родилися
грандiознi плани, але Пшор i тут рiшив бути оригiнальним. Стрясаючи попiл
грубелезно┐ сигари до попiльнички з написом "Окоцiмське", вiн сказав:
- Що робитимем - ясно. Не ясно лише - чи робитимем!
Знялася цiла буря протестiв:
- О! О! Капiтане!
- А що ви, майоре? - звернувся спокiйно Пшор до Якова.
- "Не рiвня я богам", як казав ваш Фауст, - вiдповiв Якiв.
- Iнтригуюче! Ви знайомi з Фаустом? - пiдняв тон Пшор.
- Лише так, злегка, - буркнув Якiв.
- От так майор! - викрикнув Вайз.
- Липовий. З ласки обставин... По сутi, я лише вахмiстр, i то лише
уланiв, зважаючи на те, що наш час тако┐ збро┐ не перетравлю║ спокiйно.
- Як обставин? Чому обставин? - пiдняв ще вище тон Пшор. - Майор!
Справжнiй! Бiльше! Ви - професор! Вам би книги писати!
- Для чого цi оклики, капiтане? - запитав швидко Якiв.
- Заздрiсть! - визначив Вайз з ноткою iронi┐.
- Угадав, Вайзе! - сказав Пшор з сигарою в ротi. - Я йому заздрю,
заздрю чортячо, взагалi ┐м... слов'янам. Перед ними не лише простiр, а й,
дозволь висловитись, майбутн║...
- Ха-ха-ха! - вирвалось у Вайза.
- Смi║шся - дай ще чарку, - сказав Пшор. - Можеш на здоров'я не
вiрити... Зрештою, це справа не вiри, а математики, фактiв, бiологi┐... Ви
ось згадали Фауста. Нашi фаусти пролiзли в усi щiлини, а тако┐, як
простiр, i не запримiтили. Наш простiр - кабiнет, нiчний горщик... I ще
шляфмюце! I враз нас вигнали в задонськi степи! Змерзнемо!
- Вiчне те "мюце" з тим тво┐м горщиком, - з докором кинув Вайз.
- А признайся лише - не ║ для тебе найбiльшою трагедi║ю бiгти вночi
надвiр, де так чортячо холодно й нечисто? Наполеон i на Москву вiз у
каретi горщика, i хто зна, чи не за нього поплатився iмперi║ю, а руский
потрапить тобi все життя бiгати за амбар, i "дiло в шляпi"...
- По-тво║му, бритам з ┐х фраками, цилiндрами та парасолями iмперiя
впала з неба? - не здавався Вайз.
- Проти кого йшли брити? Iндусiв, iндiян, мав-мав, гав-гав.
- Фiлипп II Еспанський чи Наполеон - мав-мав?
- Тi ж цилiндри, лише тут питання в ┐х якостi, давностi, спритi.
- А по-мо║му - рiша║ динамiт,- не зовсiм переконливо заперечив Вайз.
- I дух, сказав би наш Геббельс.
- А наш Гете казав: "Те, що звеш ти духом часiв, - ║ лише вiдбитком
письмакiв", - безнадiйно перечив Вайз, навiть, зда║ться, проти власних
переконань.
- Власне, коли дух ║ дух, а не мощi...
- Дух Фридриха...
- Ах, зна║мо, зна║мо! - перебив Вайза Пшор. - Дух Фридриха був дух
Фридриха, а наш ║ наш!
- Беремо це як символ.
- Боремося не символами, а реальною силою. Життя не театр! Чи не так,
майоре? - звернувся знов Пшор до Якова, який саме в цей час був старанно