"Улас Самчук. Чого не готь огонь (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Не любили його за це хлопцi, опортунiстом як стiй прозвали, а дiвчата
лише докоряли:
- Чому, Якове, не вступиш? Диви, всi "там". Лаються на тебе i хочуть
бити...
Особливо докоряла йому метка, молоденька танцюристка, чорнявка Маруся,
що до не┐ невчасно заходив Якiв. Була, мов рибка, в'юнка, мов соловей,
спiвоча. Такi дiвчата родяться лише в садах Дерманя.
А Якiв мовчав, дивився на не┐ трiшки згори, трiшки примруженим оком,
трiшки поблажливо i докидав одне-друге, завжди жартiвливе слово:
- Що ж! Зробите Укра┐ну - хватить i для мене!
У глибоких, як криниця в яру, темних, блискучих очах дiвчини стояли
сльози. Справжнi сльози. Прозорi, чистi.
Якiв був зiпсований чужими книжками. Зачитався тими Лондонами, та
Конрадами, та всiлякими Кiплiнгами, i потягнули вони його довкола свiту
океанами та пралiсами, i не знав вiн, де його чека║ доля. Страшна сила
влiзла в нього. Хотiв дiйти до Укра┐ни з iншого боку, не з того, як всi
iншi дерманцi. Сердив ┐х, тих хлопцiв, коли ┐м перечив.
- Ех, - казав, - Укра┐ну ти зробиш? Звiдки? З чого? З нашого припiчка?
Обрiзком коси? Кащенка начитався! - презирство було в його крутих, як
капиця, словах, в його гiркому, як жовч, тонi.
- А що ж по-тво║му? На печi сидiти?
- Може, й на печi, як нема де, - глумився Якiв. Чортзна-що з тим
хлопчиськом причинилося - дурень не дурень, але й розуму великого у нього
не знайдеш, дарма що з тими книжками день i нiч возиться... Не визна║ тобi
анi запорожцiв, анi гайдамакiв, анi повстань, а Укра┐на, на його думку,
сама по собi отак з розвитку, з прогресу, з iнтелекту ма║ вилiзти, мов той
хрущ з борозняка, або впасти з неба, мов слiпа груша на пасiцi у Спасiвку.
Блукав тими сво┐ми нерозумними словами, мов п'яний кривою вулицею... То,
казали, батько його у Здолбуновi бiля тих паровозiв того набрався, мовляв,
не iдеологiчними словами, а машиною, технiкою, гарматою - гречкосi┐ ви,
мовляв, непоправнi, шабельнi геро┐, коли он танки, та лiтаки, та
дредновти... Хлопцi ║ хлопцi. Село ║ село. Яка тут вам технiка? Плуг та
борона. Але то не значить, що вони будуть чекати, аж доки лiтаки та
дредновти прийдуть. Ми, казали, кулаками Укра┐ну здобудемо, вирвемо ┐┐
пазурами, кров'ю сво║ю залл║мо свою i ворожу, а дiстанемо!
Приставали до Якова не лише нацiоналiсти. Були й iншi. Особливо дався
втямки такий Тихiн Бухало, не з тих Бухалiв, що на Запорiжжi, а з тих, що
на Сидорцях. Про нього говорили, що Марксом та Ленiним пропах. Отруйний
був хлопчисько, кпив, клятий, з тих "петлюрiвських недобиткiв", мовляв,
ось почекай, могутнiй СССР подасть обратню, а тодi буде тобi Петлюра.
Тихiн помiтив, що Якiв нi в сих нi в тих, i почав до нього
пiдлабузнюватись. Полiтична економiя, iсторична дiалектика, Маркс. Навука,
мовляв.
- А ти його читав? - питав Якiв Тихона злегка насмiшкувато.
- Кого? - питав у свою чергу Тихiн.
- Ну... того твого Маркса?
Тихiн помiтно збентежений, чортики в очах бiгають, але не пiдда║ться.
- Значить, читав!
Якiв лукаво посмiха║ться - так i видно, що не вiрить тому Тихоновi, але
не каже нiчого. Тихiн i сам догаду║ться, що Якiв про нього дума║, нема з