"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу авторасьогоднi. Та ще ногу сподобило пiдвернути. Болить, хоч ти криком кричи.
- Може, збiгати до лiкарнi? - схопився Степан. - Та вже не треба... Таня туди ще вдосвiта подалася. От-от, мабуть, повернеться. Ти б краще, коли твоя ласка, погодував би курей та кабанчика. Чуєш, що з ним коїться? А менi навiть поворухнутися несила. Степан кинув курям двi пригорщi зерна, налив води. Тодi побiг до сажа. - Може, вам ще щось потрiбно? - спитав вiн, коли повернувся до кiмнати. - I на тому спасибi, дитино... - баба Марiя болiсно скривилася. - Бiльше нiчим менi не допоможеш. Краще iди пограйся, нiж отут нидiти. А Танi я обов'язково передам, що ти заходив. Бiля Степанових ворiт стояв ущерть навантажений велосипед. На багажнику було прикрiплено з десяток цеглин. На кермi погойдувався вузлик з кельмою та iншим мулярським причандаллям. Сам господар велосипеда роздратовано ходив уподовж паркану. - Де тебе носить? - напосiвся вiн на Степана. - Ми ж домовилися димар полагодити! Хлопцiв зустрiв один Аристарх. Вiн сидiв на даху, замрiяно дивився в бiк Горобцiв i щось муркотiв до себе. Коли гостi увiйшли у двiр, вiн стрибнув просто з даху i сповiстив: - Хазяйки немає вдома. Вона порається бiля СТУПи. Втiм, як тiльки друзi взялися розвантажувати велосипед, Ядвiга Олiзарiвна виникла з повiтря. - Що ви задумали на цей раз? - поцiкавилася вона. - Димар вiдремонтуємо, - сказав Василь. - А то у вас дим iде не в комин, а в хату. Василь навiть образився. - Чого ж тут не вмiти? Торiк я у дядька навчився. Он i Степан нехай скаже... - Та вiрю тобi, вiрю, - посмiхнулася Ядвiга Олiзарiвна. - А де ж це Таня? Чому її немає з вами? - В неї баба захворiла, - пояснив Степан. - Та ще й ногу пiдвернула. От Таня i побiгла за лiкарем. - Бiдолашна дiвчинка, - зiтхнула баба-яга. - Все сама та сама. Дiстається їй. - Чому це сама? - заперечив Степан. - Я сьогоднi їм води на цiлий день наносив, курей погодував та порося. А бiльше там робити нiчого. Обличчя Ядвiги Олiзарiвни трохи посвiтлiшало. - Молодець, - похвалила вона Степана. - Ну гаразд, працюйте. Не буду вам заважати. В мене теж роботи чимало. Та на цей раз Ядвiга Олiзарiвна пропадала бiля своєї СТУПи недовго. Не встигли хлопцi й замiс вчинити, як вона знову з'явилася на подвiр'ї. Баба-яга всiлася на полагоджених схiдцях i замислилася. Видно, щось не давало їй спокою. Нарештi вона звернулася до Аристарха: - Ти залишишся на господарствi. А я, мабуть, пiду подивлюся, що там трапилося з бабою Марiєю. Може, допоможу чимось. - Так лiкар, напевно, вже прийшов, - зауважив Степан. - А в нього знаєте якi лiки? Ого! - Мої теж не гiршi, - вiдказала Ядвiга Олiзарiвна. - Ви тiльки не гасайте тут навколо хати i головне - не чiпайте мiтлу. Iнакше не оберетеся |
|
|