"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

сьогоднi. Та ще ногу сподобило пiдвернути. Болить, хоч ти криком кричи.
- Може, збiгати до лiкарнi? - схопився Степан.
- Та вже не треба... Таня туди ще вдосвiта подалася. От-от, мабуть,
повернеться. Ти б краще, коли твоя ласка, погодував би курей та кабанчика.
Чуєш, що з ним коїться? А менi навiть поворухнутися несила.
Степан кинув курям двi пригорщi зерна, налив води. Тодi побiг до сажа.
- Може, вам ще щось потрiбно? - спитав вiн, коли повернувся до кiмнати.
- I на тому спасибi, дитино... - баба Марiя болiсно скривилася. -
Бiльше нiчим менi не допоможеш. Краще iди пограйся, нiж отут нидiти. А Танi
я обов'язково передам, що ти заходив.
Бiля Степанових ворiт стояв ущерть навантажений велосипед. На багажнику
було прикрiплено з десяток цеглин. На кермi погойдувався вузлик з кельмою та
iншим мулярським причандаллям. Сам господар велосипеда роздратовано ходив
уподовж паркану.
- Де тебе носить? - напосiвся вiн на Степана. - Ми ж домовилися димар
полагодити!
Хлопцiв зустрiв один Аристарх. Вiн сидiв на даху, замрiяно дивився в
бiк Горобцiв i щось муркотiв до себе. Коли гостi увiйшли у двiр, вiн
стрибнув просто з даху i сповiстив:
- Хазяйки немає вдома. Вона порається бiля СТУПи.
Втiм, як тiльки друзi взялися розвантажувати велосипед, Ядвiга
Олiзарiвна виникла з повiтря.
- Що ви задумали на цей раз? - поцiкавилася вона.
- Димар вiдремонтуємо, - сказав Василь. - А то у вас дим iде не в
комин, а в хату.
- А ти вмiєш?
Василь навiть образився.
- Чого ж тут не вмiти? Торiк я у дядька навчився. Он i Степан нехай
скаже...
- Та вiрю тобi, вiрю, - посмiхнулася Ядвiга Олiзарiвна. - А де ж це
Таня? Чому її немає з вами?
- В неї баба захворiла, - пояснив Степан. - Та ще й ногу пiдвернула. От
Таня i побiгла за лiкарем.
- Бiдолашна дiвчинка, - зiтхнула баба-яга. - Все сама та сама.
Дiстається їй.
- Чому це сама? - заперечив Степан. - Я сьогоднi їм води на цiлий день
наносив, курей погодував та порося. А бiльше там робити нiчого.
Обличчя Ядвiги Олiзарiвни трохи посвiтлiшало.
- Молодець, - похвалила вона Степана. - Ну гаразд, працюйте. Не буду
вам заважати. В мене теж роботи чимало.
Та на цей раз Ядвiга Олiзарiвна пропадала бiля своєї СТУПи недовго. Не
встигли хлопцi й замiс вчинити, як вона знову з'явилася на подвiр'ї.
Баба-яга всiлася на полагоджених схiдцях i замислилася. Видно, щось не
давало їй спокою. Нарештi вона звернулася до Аристарха:
- Ти залишишся на господарствi. А я, мабуть, пiду подивлюся, що там
трапилося з бабою Марiєю. Може, допоможу чимось.
- Так лiкар, напевно, вже прийшов, - зауважив Степан. - А в нього
знаєте якi лiки? Ого!
- Мої теж не гiршi, - вiдказала Ядвiга Олiзарiвна. - Ви тiльки не
гасайте тут навколо хати i головне - не чiпайте мiтлу. Iнакше не оберетеся