"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автораслухняним, мов кошенятко. Але завваж, що Аристарх просто так свiй зашийок не
пiдставляє... А от з бабою-ягою набагато складнiше. Я навiть не знаю, як до неї пiдступитися. Знаю лише, що головна її сила - в СТУПi. - А що воно таке? - Система Точного Управлiння Польотами, - пояснив Шурхотун. - А СТУПа - то її скорочена назва. От коли б тобi вдалося заволодiти нею - тодi iнша справа. Баба-яга за неї все вiддасть. - А як же заволодiти тiєю СТУПою? - запитав Степан. Шурхотун лише руками розвiв. - Ось цього я тобi не скажу. Баба-яга щоразу ховає її в iншому мiсцi. А де саме - про те, крiм неї, вiдомо лише Аристарховi. Та коли навiть знатимеш, в якому мiсцi вона захована, - все одно виявити її нелегко, тому що баба-яга наводить на неї туман... Несподiвано Шурхотун замовк i почав до чогось прислухатися. Нарештi сказав: - Здається, це вже за мною. Ну що ж, так тому й бути... - Ти про що? - запитав Степан. Але вiдповiдi вiн так i не дочекався. З грюканням розчинилися вiконницi. Фiранки сполохано вiдлетiли вбiк, i до кiмнати увiрвався крижаний вихор. Шурхотуна, немов невагому пiр'їнку, здмухнуло з тумбочки. Домовик незграбно змахнув руками i, крутячись млинком, вилетiв через кватирку у темряву. Крiзь шалений свист i завивання вiтру до Степана вже здалеку долетiв його слабкий голос: - Я зробив усе, що мiг... Прощавай, хлопчику!.. ТАНЯ ЖИВА! I знову в кiмнатi запанувала глибока тиша. Але тепер вона вже не здавалася Степановi такою спокiйною i сонною, як ранiше. Йому ввижалося, начебто в повiтрi пропливають якiсь неяснi, хитливi тiнi, а з куткiв долинає лиховiсний шепiт. На мить йому нестерпно захотiлося пiрнути пiд ковдру i там зачаїтися. Проте хлопчик пересилив свiй страх i кинувся до дверей. - Тату, мамо! - закричав вiн. - Допоможiть! У вiдповiдь почувся квапливий тупiт, i до кiмнати вбiгла перелякана мама. За нею виднiлася батькова постать. - Що трапилося? - запитала мама. Вона водила рукою по стiнi в пошуках вимикача i нiяк не могла на нього натрапити. - Де ти, синку, що з тобою? - Мамо, тут хтось був! Вони Шурхотуна забрали! - невлад вигукував Степан. - Треба зараз же туди бiгти! - Куди ти збираєшся бiгти? - поцiкавився батько. А мама нiчого не запитувала. Вона обняла сина i приклала до його чола долоню. - В тебе, здається, жар, - стривожено сказала мама. - Нiякого жару в мене нема! - вигукнув Степан i вирвався з її обiймiв. - Вислухайте мене спочатку! Ви ж навiть не знаєте, що баба-яга викрала мене з Танею! Вона збирається посадити Таню в пiч! I мене теж... - В тебе жар, - повторила мама. - Я в цьому переконана. А батько лише руками розвiв. - Нiчого не розумiю, - сказав вiн. - Як могла баба-яга викрасти тебе, |
|
|