"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

слухняним, мов кошенятко. Але завваж, що Аристарх просто так свiй зашийок не
пiдставляє... А от з бабою-ягою набагато складнiше. Я навiть не знаю, як до
неї пiдступитися. Знаю лише, що головна її сила - в СТУПi.
- А що воно таке?
- Система Точного Управлiння Польотами, - пояснив Шурхотун. - А СТУПа -
то її скорочена назва. От коли б тобi вдалося заволодiти нею - тодi iнша
справа. Баба-яга за неї все вiддасть.
- А як же заволодiти тiєю СТУПою? - запитав Степан.
Шурхотун лише руками розвiв.
- Ось цього я тобi не скажу. Баба-яга щоразу ховає її в iншому мiсцi. А
де саме - про те, крiм неї, вiдомо лише Аристарховi. Та коли навiть
знатимеш, в якому мiсцi вона захована, - все одно виявити її нелегко, тому
що баба-яга наводить на неї туман...
Несподiвано Шурхотун замовк i почав до чогось прислухатися. Нарештi
сказав:
- Здається, це вже за мною. Ну що ж, так тому й бути...
- Ти про що? - запитав Степан.
Але вiдповiдi вiн так i не дочекався. З грюканням розчинилися
вiконницi. Фiранки сполохано вiдлетiли вбiк, i до кiмнати увiрвався крижаний
вихор. Шурхотуна, немов невагому пiр'їнку, здмухнуло з тумбочки. Домовик
незграбно змахнув руками i, крутячись млинком, вилетiв через кватирку у
темряву. Крiзь шалений свист i завивання вiтру до Степана вже здалеку
долетiв його слабкий голос:
- Я зробив усе, що мiг... Прощавай, хлопчику!..


ТАНЯ ЖИВА!

I знову в кiмнатi запанувала глибока тиша. Але тепер вона вже не
здавалася Степановi такою спокiйною i сонною, як ранiше. Йому ввижалося,
начебто в повiтрi пропливають якiсь неяснi, хитливi тiнi, а з куткiв долинає
лиховiсний шепiт. На мить йому нестерпно захотiлося пiрнути пiд ковдру i там
зачаїтися. Проте хлопчик пересилив свiй страх i кинувся до дверей.
- Тату, мамо! - закричав вiн. - Допоможiть!
У вiдповiдь почувся квапливий тупiт, i до кiмнати вбiгла перелякана
мама. За нею виднiлася батькова постать.
- Що трапилося? - запитала мама. Вона водила рукою по стiнi в пошуках
вимикача i нiяк не могла на нього натрапити. - Де ти, синку, що з тобою?
- Мамо, тут хтось був! Вони Шурхотуна забрали! - невлад вигукував
Степан. - Треба зараз же туди бiгти!
- Куди ти збираєшся бiгти? - поцiкавився батько.
А мама нiчого не запитувала. Вона обняла сина i приклала до його чола
долоню.
- В тебе, здається, жар, - стривожено сказала мама.
- Нiякого жару в мене нема! - вигукнув Степан i вирвався з її
обiймiв. - Вислухайте мене спочатку! Ви ж навiть не знаєте, що баба-яга
викрала мене з Танею! Вона збирається посадити Таню в пiч! I мене теж...
- В тебе жар, - повторила мама. - Я в цьому переконана.
А батько лише руками розвiв.
- Нiчого не розумiю, - сказав вiн. - Як могла баба-яга викрасти тебе,