"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

Деякий час в кiмнатi панувала насторожена тиша. По тому тремтячий голос
стиха зауважив:
- Ой, Степане, як ти мене налякав! Ну хiба ж так можна? В мене ледь
серце не вирвалося з грудей!
Степан ладен був заприсягтися, що i його серце збиралося вчинити те ж
саме. Проте переляк щез так швидко, як i з'явився. Бо коли хтось переживає
за тебе, - це свiдчить, що вiн не збирається зробити тобi нiчого лихого. А
якщо так - то чого тодi його боятися?
- Та я ж ненавмисне, - сказав Степан, не зводячи погляду з кутка, де
щез дiдусь. - А ти хто?
Невiдомий завовтузився за буфетом i вiдповiв:
- Я Шурхотун. Чув про такого?
- Нi, - визнав Степан. - Не доводилося.
- Он як... - в голосi незнайомця вчувалася легка образа. - I не бачив
мене?
- Не бачив.
- I не лаяв?
Степан мимоволi посмiхнувся.
- Звiсно, нi, - сказав вiн. - Як же можна лаяти того, про кого нiколи
не чув?
- I то правда, - по довгiй паузi згодився незнайомець. - Та можу
присягнутися чим завгодно, що ти не раз лаяв мене. I навiть не десять. А все
з-за отого пiдручника з арифметики.
Дiйсно, з цим пiдручником час вiд часу коїлося щось дивовижне. Увечерi,
наприклад, Степан покладе його до портфеля, а вранцi загляне - немає
пiдручника з арифметики! Вiн, виявляється, чомусь лежить пiд столом. Або
поставить його на книжкову поличку i гайне надвiр. А коли повернеться -
знову немає пiдручника! Лише пiсля довгих розшукiв вiн знаходився пiд лiжком
чи буфетом.
- То я його тарганю, - признався Шурхотун. - Ти не дуже гнiваєшся на
мене за це?
Дiдусь вибрався з-пiд буфету. Затим перебiг через кiмнату i спритно,
наче вивiрка, видряпався на тумбочку, котра стояла в узголiв'ї Степанового
лiжка. Тодi звiсив ноги i заходився дригати ними в повiтрi.
- Не сердься, - ще раз попрохав вiн.
- А я i не збираюся сердитися, - вiдказав Степан. - Я лише не розумiю,
навiщо вiн тобi здався?
Шурхотун запрацював нiжками ще завзятiше.
- Як би тобi сказати... Розумiєш, я люблю читати про всiляку дивовижну
всячину.
Степан здивувався.
- Та що ж цiкавого може бути в пiдручнику з арифметики? - запитав
вiн. - Хiба що коли вiдповiдь сходиться. Ти б краще казки брав. Отам iсторiї
так iсторiї!
Шурхотун зневажливо махнув рукою.
- Ет! Не кажи. Вигадки вони, всi твої казки. А от в пiдручнику -
найсправжнiсiнька дивовижна правда. Нi, ти лише послухай: "З пункту А до
пункту Б одночасно вирушають два мандрiвники..." Цiкаво, чи не так? Бо
нiкому не вiдомо, що ж це за пункти А i Б. А потiм, хiба не цiкаво поламати
голову над тим, з чим саме вони вирушили? Може, з якимось важливим