"Владимир Григорьевич Рутковский. Гостi на мiтлi (укр.) " - читать интересную книгу автора

- Степан замислився.
- Ну... багато б чого... Мабуть, для початку я випив би кухоль
холодного молока.
- Молока? - перепитав Аристарх i жадiбним поглядом впився в Степанове
обличчя. - Я чув, що це смакота надзвичайна, але ще жодного разу не
куштував. А як воно виглядить, це саме молоко?
- Звичайнiсiнько, - вiдказав Степан. - Бiле i смачне. Можна пити його
вiдразу ж пiсля доїння. Таке молоко називається парним.
- Зрозумiло, - сказав Аристарх i облизнувся.
- А ще є топлене молоко. Це коли воно вистоїться в печi i на ньому
з'явиться така бура шкуринка.
По Аристарховiй горлянцi пройшла судома.
- А ще є просто холодне молоко, - продовжував Степан, мимоволi
захоплюючись. - З льоху. То найсмачнiше молоко. Особливо в таку спеку, як
зараз.
- Ня-ав! - вихопилося з Аристархової пащеки. Проте Степан настiльки вже
захопився розповiддю, що не помiтив цього.
- Нi, я, мабуть, почав би не з молока, - продовжував вiн. - Я, мабуть,
спочатку зробив би собi бутерброд. Або цiлих два.
- Бутерброд?
- Атож. Вiдбатував би добрячий кусень хлiба, потiм на нього намазав би
отакенний шмат масла...
- Масла... - мрiйно промуркотiв Аристарх. - Яке смачне слово!
- Що там слово! - махнув рукою Степан. - Саме масло ще смачнiше... А на
нього я поклав би ще й ковбасу...
- Ой, не можу бiльше! - заволав Аристарх. - А це що таке?
Вiн так схилився над лядою, що, здавалося, от-от звалиться до
Степанових нiг.
- Так ти ж ковбасу вже їв, - зауважив Степан. - Батько тобi, мабуть, з
пiвкiльця вiдрiзав. Невже забув?
- Нi! - вигукнув Аристарх i зковтнув слину. Обрубок його хвоста
застукав по землi кулеметною чергою. - Нiчого я не забув. Аби забув, то
розмовляв би з тобою iнакше... Отже, поклав ти на масло ков... - вiн знову
зковтнув, - ковбасу. А що далi?
- Нiчого особливого, - вiдказав Степан. - Взявся б за того бутерброда i
почав би його їсти.
- I все?
- I все.
- А другий, як його... бутерброд?
- Який другий?
- Ну, той самий... ти ж казав... що одразу два бутерброди...
- А-а... З'їв би й другий. А потiм запив би це все молоком.
- Парним? - жваво поцiкавився Аристарх. - З печi? Чи з погреба?
- Найкраще з погреба, - сказав Степан.
Аристарх надовго замовк. Лише його напружений погляд блукав, здавалося,
невiдомо де. Час вiд часу вiн нервово здригався i облизував писок рожевим,
завбiльшки з дитячу лопату, язиком.
- I багато їх у вас? - нарештi вичавив вiн iз себе.
- Кого? - не зрозумiв Степан.
- Який же ти нездогадливий, - поморщився Аристарх. - Ну, бутербродiв з