"Василь Рубан. Бережа (укр.) " - читать интересную книгу автора

тiльки зi згоди дiвчини вони можуть шлюбитися. Красуня Вардана ось уже рiк
не да║ згоди злому Зви║вi. А оце вчора сказала, що, коли через день до не┐
не прийде порятунок, вiддасться злому Зви║вi, i вiн забере ┐┐ у вiчний свiт
Мороку. Одноголовий злий Звий на радощах до бенкету готу║ться, глинянi
галушки варить, чорну воду готу║ для трунку.
Зайшов Тар'ягн до свiтлицi палацу, аж бачить - сто┐ть дуже гарна корова
глиняно┐ мастi з добрими людськими очима, прип'ята до ясел глиняним
ланцюгом. Тут загуло все, зашумiло, ввiйшов до палацу одноголовий
тигроголовий Звий та каже:
- Готуйся, Вардано, красуне, у близький свiт Мороку, де ми одне одного
нiколи не впiзна║мо.
Дмухнув на корову - i стала вона Дiвою-Бережею, з прекрасною жiночою
голiвкою, тiлом i станом, а замiсть нiг у не┐ зеленi паростi винограду,
хмелю, рiзного зела, i кожна парость закiнчу║ться голiвкою вужа. А на руках
у не┐ пишне пiр'я крил.
- Давай поп'║мо i по┐мо, - говорить Звий.
- А що, поп'║мо i по┐мо, - вiдповiда║ йому Тар'ягн.
Пiшли вони зi Зви║м за глиняний стiл. Вардана йому пода║ глинянi
галушки, а Тар'ягну - житнi, Зви║вi пода║ чорну воду, а Тар'ягну - живу.
По┐ли вони, попили, а тигроголовий Звий i каже:
- А що, будемо битись чи миритись?
- Звичайно, що битись!
Вийшли вони на глинобитний тiк, Звий i каже:
- Бий, Тар'я!
А Тар'я каже:
- Нi, бий ти перший.
Ударив тигроголовий Тар'ягна по головi кулаком - листя з дерев
посипались, а Троян лише похитнувся. Ударив Тар'ягн Звия, той розсипався на
глину, а в лiс тигр побiг. Каже Тар'ягн до Вардани:
- Ось i настав твiй день пошлюблення, Вардано. Чи хочеш ти мене, чи
пiдеш за мене?
- Хочу. Менi було вiщування, що ти будеш менi за чоловiка, але лише на
один рiк, а потiм пiдеш визволяти Дон-Бережу, що потрапила в полон до
двоголового олов'яного Звия.
Пошлюбились вони, i народила Вардана двох близнят: Лада i Ладу. Коли
минув рiк, Тар'ягн став збиратися в дорогу i залишив Варданi весь свiй
бойовий обладунок. На прощання сказав:
- Прощай, люба Вардано! Коли Лада i Ладо пройдуть усi перевтiлення, якi
на них нашле Ягна, то не впiзнають одне одного, i це буде найщасливiша пара
на Землi. Вiд ┐хнього шлюбу народиться дочка Ама i п'ятеро синiв: Сарм,
Слов'ян, Венед, Кiмар i Кра┐н. Амi я заповiдаю пояс i чашу, Сарму - меч,
Слов'яну - чарiвну кантарку, Венеду - спис, Кiмару - лук i стрiли, Кра┐ну -
булаву. Ама продовжить твiй рiд, Вардано, Сарм ожениться на дочцi
Дон-Бережi, Венед - на дочцi Буг-Бережi, Кра┐н - на дочцi Дунай-Бережi.
Завдяки цим предметам кожне плем'я якийсь час, вiдомий лише Лелi, буде
панувати над усiма шiстьма племенами, найвища ж влада накiнець належатиме
князевi iз роду Кра┐нового, i його iменем усi племена стануть зватися. Це
буде укра┐нський народ.
По цих словах Тар'ягн вирушив у дорогу. Iшов вiн та й iшов i дiйшов до
того мiсця, де впав другий камiнь. Застав лише ложе, де ранiше нiжилась