"Василь Рубан. Бережа (укр.) " - читать интересную книгу автора

Слави, а предмети заповiси дiтям Лада i Лади.
По цих словах упали до нiг Тар'ягна такi предмети: спис, меч i щит, лук
i стрiли, пояс i чаша, чарiвна вуздечка, булава i одяг. На щитi був малюнок
iз майбутнього життя укра┐нцiв i напис: "Бог не проща║ тим, хто не молиться
йому!"
На цей час Тар'ягн став повнiстю дорослим юнаком. Плечi, руки, тулуб i
ноги мав спiвмiрнi до свого зросту. Вiн мав сильний торс, тонку талiю,
вузькi стегна i дуже стрункi ноги. Тiло мав бiле, а волосся червоне. Очi -
темно-карi, а лице - три║дине. В обiдню пору у нього було одне лице, а у
вечiрню i вранiшню - тро║ лиць. У вечiрню пору лице з лiвого боку мало
чорний вiдтiнок i зеленi очi, а у вранiшню пору праве лице було найчiткiшим
- жовте з червоним вiдтiнком i блакитними очима, кольору просвiтлено┐ води.
В полудень його ║дине лице ставало схоже кольором на бiлий вогонь i було
подiбне до жiночого. Нiс мав видовжений, тонкий, з ледь помiтним горбиком,
губи на лiвому лицi - нiби два стулених ножi з невиясненого залiза, на
правому - наче пелюстки троянди, а на полуденному - формою людського серця,
а кольором - наче кров з молоком.
На плечi вiн одяг шкуру з молодого печерного ведмедя. Перед плечима
ведмежi лапи застiбалися на руках коштовними каменями, наче краплинами
застигло┐ кровi; на грудях шкура закрiплювалася трьома золотими застiбками з
великим дiамантом у кожнiй. Замiсть зубiв i очей в голову ведмедя теж було
вправлене коштовне камiння.
На голову дала йому Ягна тонкий позолочений ремiнець, обсипаний
коштовними блискiтками (перев'язувати довге, густе волосся), iз золотою
дiадемою на чолi, яка зображувала три рiзновисокi язики полум'я. На клуби
Тар'ягн одяг штани iз змi┐но┐ шкури, якi щiльно облягали дужi стегна i литки
та виблискували наче м'який метал. Одяг Тар'ягн також широкий пояс iз
вепрячо┐ шкури, кований срiблом i розцяцькований самоцвiтами. На ноги узув
короткi, м'якi, синього кольору сап'янцi.
Коли спорядився Тар'ягн, проказав вранiшню молитву: на небi з'явилася
Ягна в образi Жiнки з Дитиною на руках.
Запитав Три║диний:
- Що це за дим чорний клубочиться над Землею?
Вiдповiла йому Ягна:
- Це злий Звий - диха║, щоб заступити Тар'ягна вiд його Лелi. Тiльки
ти, Тар'ягне, вже змужнiлий, що носиш у собi силу трьох свiтiв, можеш
побороти його, а не може його побороти нi Даждь, нi Дана, нi Дудь. Злий
холод i Злий вогонь хоче знову змiшати все в Морок. Цей злий Звий не хотiв
твого, Тар'я, народження, як нiхто не хоче влади над собою.
Устав Тар'ягн на рiвнi ноги та й пiшов у тому напрямку, куди кинув
перший камiнь. Дану Аракс вiн залишив малолiтньою, i вона стала небесними
водами. Прийшов вiн до того мiсця, де впав перший камiнь, аж там вже нема
Вардани, а лише глибока яма. Почав вiн спускатися стрiмчаками вниз та й
зiрвався. Упав на спину звiра з головою тигра, крилами i кiгтями. Вiдскочив
Тар'ягн вбiк, а звiр кинувся на нього, але не дотягнувся, бо був прип'ятий
глиняним ланцюгом. Сказав йому Тар'ягн:
- Звiре по iменi Грифон, чому ти так люту║ш, що стережеш, у нагороду
маючи цей ретязь?
- Стережу я красуню Вардану, яку замкнув у цьому глиняному палацi
одноголовий злий Звий. к у цих Зви┐в такий закон, що будь-яким засобом, але